Напевно, за чотирма зразками домашнього молока, купленими на різних київських не стихійних ринках у спеціальних павільйончиках, не можна робити висновки про якість усієї такої продукції, але результати трохи насторожують. Отже, протестувавши молоко «від бабусь», спеціалісти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест» констатують: ні соди, ні аміаку, які дехто додає, щоб молоко якомога довше не скисало, а також антибіотиків та сальмонел не знайшли. Але цим питання безпечності продукту не вичерпується. У всіх чотирьох зразках знайшли кишкову паличку. Мала кількість останньої не є чимось надзвичайним. Але у поєднанні iз завищеною кiлькiстю всіх присутніх у молоці мікроорганізмів перетворює домашній продукт на такий, який перед споживанням обов’язково треба кип’ятити.

Найпростішим пирогом для мене ще зі студентських років був бiсквіт iз 5 яєць, склянки цукру та такого ж об’єму борошна: спочатку збиваєш міксером два перших інгредієнти, додаєш третій — і за кiлька хвилин тісто готове. А ще хвилин за 20, якщо попередньо вже розігріто духовку, можна скликати усіх на чаювання. (Крім того я періодично викладала у форму для випікання шматочки яблук — й отримувала неперевершену простоту, яка подобалася усім знайомим).

В останній день літа ще нікому не хочеться думати про холод, який не за горами. Комфортніші спомини про недавні відпочинок і тепло. А охочі відчути усе це на смак у пору, коли ще можна дістати домашньо–літні овочі, поспішають на кухню готувати страви, які асоціюються з сезоном, що минає.

Не знаю, як де, а на Чернігівщині помідори часто не достигають. Тому вмілі господині понавигадували рецептів iз зеленими плодами. Але салат iз помідорів — це звично, а джем — і смачно, й екзотично.

Нині навіть виробники морозива додають мак у свою оригінальну смачну продукцію (щоправда, назвавши її неапетитно — «антинаркотик»). А випічка з маком — це давня традиція українських господинь. До речі, насінинки з маківок у народних традиціях символізували плодовитість і навіть оберігали від різної нечисті. За давніми звичаями, до 14 серпня — свята Семи братів Маковеїв, назва якого трансформувалася серед людей просто у «Маковія», в їжу додавали мак лише минулорічного урожаю. І тільки після Першого Спасу — після освячення нових маківок — присмачували страви свіжовисушеними зернятами.

Шампанське — це завжди свято. І влаштовувати його можна не лише на Новий рік та у день весілля. А щоб вирізнити повсякденні свята від найважливіших, можна не просто пити ігристе вино, а готувати з нього страви. Наприклад, «М’ясо а ля Луї Гран», як це робить ерудит Борис Бурда. (Див. «УМ» №33 за 02.03.2011 р.). Утім витонченішою є гармонія поета Ігоря Севєряніна: «Ананаси у шампанському! Надзвичайно смачно, іскристо і гостро!» Оспіване трохи не сторіччя тому у вірші поєднання у кулінарному контексті — лише один iз десертів із шампанського.

Перша книжка Дарії Цвек «Солодке печиво», яка перевидавалася згодом дев’ять разів, з’явилася у 1961 році. Популярності найвідомішої української кулінарки радянських часів сьогодні може позаздрити кожна нинішня претендентка на це звання. Бо загальний наклад книг Дарії Цвек становив п’ять мільйонів примірників. Їх розкуповували і за ними готували. А тістечка й пиріжки, спечені за рецептами подруги письменниці Ірини Вільде, такі ж смачні, як і півстоліття тому.

«Немає смачнішого фрукта чи овоча, ніж вирощеного своїми руками, а потім спровадженого у підвал і комору у банках, склянках, діжках і ящиках», — це аксіома від Марії Матіос. Своїми секретами у цій царині відома письменниця залюбки ділиться у книзі «Кулінарні фіглі».

Будемо відверті: його часто навіть зневажають. Але однозначно — незаслужено. Бо шпинат — це скарбниця вітамінів, мінералів і навіть білка (останнього більше лише у молодій квасолі та зеленому горошку). Тому раніше цю рослину й називали не інакше як «король». З його величністю корисним і смачним можна зробити будь–яке столування: сніданок, обід чи вечерю, а на перекус можна взяти із собою гамбургер зі шпинатом і сиром.

Загнані у стіни офісів, квартир і будинків, ми хоча б на пару годин намагаємося вислизнути з повсякденної рутини на природу і вдихнути не лише свіжого повітря, а й запах справжнього диму, та скуштувати м’яса, приготованого на залишках живого вогню. «На шашлик» — ці слова мають якийсь магічний вплив на всіх, незалежно від віку і статі. А щоб усiлякi гастрономічні прикрощі не зіпсували свята виходу на природу, дослухаємося до порад бувалих людей.