«Москаль, на Украину зубы не скаль», — попереджав ще Володимир Маяковський.

Головний аргумент диверсантів Московського Патріархату, що до віруючих людей вірус не чіпляється. Як бачимо, чіпляється до всіх: і до простих вірян, і до священиків, монахів і архієреїв.

Талановитий,
справедливий,
Людяний і добрий,
З великим серцем,
Сповненим тепла...

Новини різні, є між них і втішні.
Ось новина, приємна і зворушлива —

Наприклад, у Канаді та США психологів, психотерапевтів і соціальних працівників закликають проводити психотерапевтичні сесії для медичних працівників на волонтерських засадах.

"У моїй пам’яті та й у пам’яті всіх, хто знав і працював разом з Анатолієм Мокренком, він назавжди залишиться принциповою та чуйною людиною,- чоловіком, який вірно служив нашій Україні і обраній справі".

Біда вже кількох десятків літ найновішої української історії: змінюються непрофесійні уряди, у вищу форму влади проникають нещасно випадкові суб’єкти, економічні блага країни, зокрема й земля, не збагачуються, а розпродуються, і т. ін.

Офіційна Москва не просто переконана, що Україна належить до її традиційної сфери впливу; багато хто у Кремлі вважає Україну частиною самої Росії.

Зараз країна показує значні успіхи в подоланні вірусу. І це попри те, що від початку поширення SARS-CoV-2, вона знаходилася в топі серед країн з найбільшою кількістю випадків.

Слухаймо не торбохватів із жаднючими очима, а визнаного в усьому світі генія — сина простого сільського коваля Івана Яковича Франка: