Знавці соціальної психології кажуть, що шовіністичне та імперіалістичне «загострення» в мозку росіян виникло після успішного проведення їхньою державою сочинської Олімпіади, на якій збірна-господарка здобула перемогу в медальному заліку. До того ж хмизу в багаття підкинула перемога російських хокеїстів на чемпіонаті світу в Білорусі.

Із 1994 року, коли почали проводити жіночий чемпіонат Європи з ручного м’яча, українська національна команда не пропустила жодного турніру. Однак на свій 11-й поспіль єврофорум «синьо-жовтий» ветеран континентального гандболу прибув не в найкращій формі.

Очікуючи від українських зірок плавання медалей на Іграх-2016, логічним виглядало бажання побачити прогрес у часових результатах на їхніх коронних дистанціях під час чемпіонату світу на короткій воді, що впродовж минулого тижня проходив у столиці Катару — місті Доха.

Згідно з попередньо розробленим календарем, осіння частина нинішнього чемпіонату країни, в якому бере участь рекордно мала кількість команд, повинна була закінчитися іще тиждень тому. Але через перенесення на початок грудня поєдинків 10-го туру, який через вибори депутатів Верховної Ради України не відбувся в останній «уїк-енд» жовтня, футболістам довелося відкласти свою відпустку.

«Футбольний Крим є і буде українським», — такими словами у своєму «Твіттері» Президент України Петро Порошенко прокоментував рішення УЄФА щодо претензій Росії на кримський футбольний простір. Увечері 4 грудня Європейський футбольний союз заборонив кримським клубам виступати у змаганнях під егідою РФС із 1 січня 2015 року.

Результати українських біатлоністок, яких вони досягли в останні роки, чітко демонстрували їхню колективну силу. Виграш олімпійського естафетного «золота» в Сочі став яскравим тому підтвердженням. Однак, залишившись напередодні нового сезону без двох яскравих лідерів — Олени Підгрушної та Вікторії Семеренко, — майбутні здобутки нашого жіночого колективу опинилися в туманній перспективі.

Попередній сезон для українського біатлону ознаменувався одним із найбільших успіхів — виграшем титулу олімпійських чемпіонів у найбільш престижній дисципліні. Однак не тільки сочинська «золота» естафета, а й інші здобутки попереднього змагального «року» належали представницям жіночої команди.