Майже щоосені українські клуби дають нам надію, що вони зможуть нарешті подолати бар’єр групового раунду Суперліги. Але після сходу з арени динамівської команди–зірки кінця 1990–х ці ілюзії розбиваються об сувору реальність. Цього року переможний старт киян у Лізі чемпіонів породив віру в можливість прориву, утім подальші матчі поступово звели її практично нанівець. Після позавчорашньої нічиєї з «Рубіном» у чемпіона України залишився єдиний шанс продовжити виступи в елітному турнірі — здолати вдома «Барселону». Всього лише. Але, як відомо, надія помирає останньою.

Складна система відбору на Олімпійські ігри–2012 передбачала, що залікові бали важкоатлети почнуть збирати вже на цьогорічному чемпіонаті світу — 77–му за ліком для чоловіків і 20–му для жінок. Але, подумавши, що ще, мабуть, зарано, Міжнародна федерація повернулася до старої схеми. І тепер ліцензії до Лондона видаватимуть за підсумками світових форумів 2010 і 2011 років.

Цього року міжнародний турнір пам’яті легендарного українського тренера Ігоря Турчина в Києві знову не відбудеться. Торік причиною відмови від проведення вже начебто традиційного змагання стала фінансова криза, тепер же цьому нібито «посприяла» епідемія грипу.

Хокей історично називають найшвидшою у світі грою, тож хокеїстам не звикати до калейдоскопічної зміни подій — як на майданчику, так і в житті. Минулого тижня Україну струсонула звістка, що головний тренер нашої збірної Михайло Захаров, крім мінської «Юності», очолив ще й національну команду Білорусі. Утім, як повідомив президент ФХУ Анатолій Брезвін, Захаров пообіцяв у повному обсязі виконати зобов’язання перед «синьо–жовтими», хоча є великі сумніви, що це йому вдасться.

Під завісу осені, коли більшість літніх видів іде на перерву, велосипедний спорт змінює обличчя — замість майстрів шосейних гонок на авансцену виходять трековики. Із жовтня по січень вони змагаються на чотирьох етапах Кубка світу — по одному старту щомісяця: в Манчестері (Англія), Мельбурні (Австралія), Калі (Колумбія) й Пекіні (Китай). А увінчає сезон березневий чемпіонат світу в Копенгагені.

Із усієї цієї компанії під вивіскою «національна збірна України» найбільше шкода Шеву. І не лише тому, що він уже ніколи не зіграє на чемпіонаті світу. Просто ця людина по–справжньому прагнула позавчора перемогти, билася на полі й виклалася до останньої краплі. Помітно, що Андрій повернувся на Батьківщину для того, аби грати в футбол, забувши про фінансові апетити й бажання дружини мешкати в Західній Європі. На жаль, і в «Динамо», і в збірній нині дуже мало таких відданих спільній справі людей, які б жили грою і для яких ця поразка стала б великою невдачею.

Останні події в українському хокеї ще раз підтверджують його критичний стан. Гравці залишають лави єдиного професіонального клубу — «Сокола», а деякі позбавляються й українського громадянства, аби виступати за інші збірні. Особливо шкода втрачати молодих. Боси ані київської команди, ані національної федерації змінити ситуацію не можуть. Окремі політики при потребі використовують цю видовищну гру у своїх інтересах, державна програма «Хокей України» не працює як слід. А черговою неприємною звісткою стало рішення недавно призначеного керманичем нашої збірної Михайла Захарова очолити ще й національну команду... Білорусі.

Три рази українці зупинялися за крок до фінальної частини європейського чи світового форуму, програючи в «плей–оф». Причому всі три попередні домашні матчі цього раунду наша команда завершувала з невтішним рахунком 1:1. Не влаштує він нас і цього разу. Тому в четвертому випробуванні Олексій Михайличенко налаштовує своїх підопічних на перемогу над греками в основний час — про це головний тренер «синьо–жовтих» розповів на позавчорашній прес–конференції в Кончі–Заспі.

Ажіотаж, що виникає навколо вирішальних матчів будь–якого турніру, далеко не завжди відповідає видовищності футболу, який глядачі зможуть побачити у виконанні своїх улюбленців. Зазвичай у подібних ситуаціях напругу створює ціна протистояння. Так і в нашому випадку — навряд чи від дуелі збірних України й Греції за право зіграти у фінальній частині світового форуму варто було очікувати яскравої гри. Знаючи традиційний стиль обох команд, до того ж помножений на філософію їх тренерів, без великого ризику в Афінах прогнозувалася гра від оборони, важка боротьба в середині поля й невелика кількість гольових моментів.

Криза хокею в нашій державі й далі поглиблюється. Що вже й казати, якщо ледь тримається на плаву єдиний професіональний клуб — київський «Сокіл». Керівництво «біло–синіх» ніяк не може віддати гравцям борги, відтак команду за останні два тижні залишили кілька виконавців. У босів «пернатих» лише один основний шлях поповнення бюджету — фінансова підтримка від олігарха Сергія Тарути. Інших методів в арсеналі менеджерів чомусь немає.