Якщо ви вже зараз марите кавунами й нетерпляче поглядаєте на розкладки із зеленими ягодами, мусимо вас застерегти. За словами фахівців Інституту південного овочівництва і баштанництва УААН (Української академії аграрних наук), незважаючи на високу ціну, «користь» для організму від цих ранніх кавунів приблизно така ж, як від сумнозвісного напою «Юпі». І красиво, і нібито смачно, але... як би потім здоров’ям за цю красу не поплатитися! Щорічно медики констатують численні випадки алергічних реакцій на нітрати в людей, що поласували кавунами, вирощеними до початку офіційного сезону баштанних. А в цьому році через аномалії у природі він розпочнеться набагато пізніше, ніж торік.

Під час першої ж зустрічі з аграріями не так давно призначеного голови Дніпропетровської облдержадміністрації Олександра Вілкула відразу найшла коса на камінь. З–поміж усіх проблем, на яких сільгоспвиробники акцентували увагу посадовця, чи не найбільше невдоволення викликала Постанова Кабінету Міністрів № 164 «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно–сільськогосподарських регіонах». Присутні відверто назвали її прямим антиринковим втручанням у господарську діяльність, яке призведе до руйнування економіки сільгосппідприємств, додаткових затрат та породження бюрократії.

Було це за давніх радянських часів. Працівник посольства однієї з країн виявив потребу поїхати до якогось із міст України. Звісно, було визначено чіткий маршрут і були люди, які спостерігали за його дотриманням. Аж раптом у Сумах без усяких попереджень авто змінило курс і поїхало поза маршрутом. Куди? У напрямку Білопілля. Чому? Адже жодних об’єктів, достойних уваги іноземців, наші спецслужби там не вбачали! Скринька відкрилася досить просто: доїхавши до одного з полів, машина зупинилася, пасажир вийшов, роззирнувся, сів у авто і повернувся на маршрут.

«Очевидно, супутникові фото показали на полях незрозумілі насадження, — розповідав нам на семінарі чи не тридцятирічної давності працівник держбезпеки. — І посольству довелося йти навіть на порушення, щоб задовольнити цей інтерес».

Можливо, розповідь і була дещо прикрашеною для посилення пильності радянських журналістів. Та що за стратегічну сировину знайшли на Білопільщині? На полі ріс мак. А пригадалася історія, бо саме до того «стратегічного» господарства ми завітали — державного підприємства «Побєда», де вже понад півстоліття вирощують лікарські трави.

Жнива 2010 року аграрне начальство Луганщини зустрічає зі змішаними почуттями. З одного боку, врожай вимальовується цілком пристойний. З іншого — в чотирьох районах на півночі області озимину мало не загубила льодова кірка. Як розповів начальник управління рослинництва Головного управління агропромислового виробництва Микола Мірошниченко, вона протрималася на посівах два місяці поспіль. Пересівати вже було пізно. Після того як кірка розтанула, здавалося, рослини одужали. Хворіти вони почали, коли пішли в колосся. Тепер на постраждалих територіях більше 20 центнерів з гектара не очікують.

Щоб примусити Дніпро знову запрацювати, сільгосппідприємство «Нібулон» знайшло астрономічну, як для кризової України, суму — майже півмільярда доларів.

Логістична схема, яку створює і вже на практиці реалізовує «Нібулон», виглядає так: зерно з найбільших зернових областей — Полтавської, Дніпропетровської, Київської, Черкаської, Кіровоградської та Запорізької — звозитимуть до спеціально збудованих сучасних елеваторних комплексів, у яких збіжжя може зберігатися без втрати якості та на яких компанія планує організувати заставні закупівлі. А звідти — суднами вниз по Дніпру — до портів, де пшеницю, овес, ячмінь тощо перевантажуватимуть на морські судна. Усього планують збудувати додатково 18 елеваторів, десять із яких — річкові. До них причалюватимуть 57 несамохідних суден, а транспортуватимуть їх за допомогою 14 буксирів. Сьогодні вже здані й успішно працюють 24 несамохідні судна, три буксири, три річкові термінали — у Черкаській, Полтавській, Запорізькій областях і п’ять сухопутних елеваторних комплексів на Полтавщині. У навігаційний період флот «Нібулону» із 24 суден перевозитиме Дніпром близько двох мільйонів тонн зернових.

Благодатну пору збирання врожаю хлібороби зустріли з надією і ... тривогою. Бо ж добре знають: виростити збіжжя, захистити його від шкідників та природних стихій — це тільки півсправи. Надто з огляду на те, що останнім часом їх усе частіше позбавляють виплеканого тяжкою працею збіжжя «пошесті» рукотворні. У тому числі й ті, які з дивовижною легкістю добираються і до настояних дозрілих полів, і до комор із найсучаснішими замками... Наша газета вже розповідала про «білокомірцевих» злодіїв та шахраїв, які буквально спустошували «засіки» сільгосппідприємств і фермерських господарств Полтавщини за допомогою підроблених платіжок та інших банківських документів. Щоправда, про фіктивність останніх селяни в цих випадках дізнавалися вже після того, як за їхньою пшеничкою чи соняшником і слід вичах. Зрештою, винахідливість різношерстих «несунів», які вирушають по чужий урожай уже не з відрами чи мішками й беруть одразу десятками або навіть сотнями тонн, практично не має меж...

Очільника вітчизняних аграріїв у команді «регіоналів» прийнято вважати дещо чужорідною постаттю. Але не настільки, аби про це варто було говорити вголос. Подібна рівновіддаленість від головних політичних гравців завжди вважалася доброю запорукою чиновницького довголіття. До відставки Володимира Семиноженка...

Після цієї події до когорти міністрів, які є нібито наступними «на виліт», зарахували й Миколу Присяжнюка. Мовляв, через засадничі протиріччя зі своїм куратором — віце–прем’єр–міністром, одним із батьків–засновників донецької команди Віктором Слаутою. Утім, незважаючи на це, пан Присяжнюк до політично активних дій не перейшов. Навіть навпаки, він і надалі в усьому намагається демонструвати стриманість: від дизайну робочого кабінету, в якому новий міністр не зробив жодних революційно–дизайнерських новацій, до стратегії роботи і своїх оцінок ситуації в галузі. На відміну від «старших товаришів», він не звинувачує у всіх бідах попередню команду, залишається стриманим оптимістом, а також не планує надмірно радикальних новацій — і намагається дипломатично ухилятися від деяких, не приємних для нього запитань. Звичайно, село завжди вважалося консервативним, щодо цього міністр влучає в ціль. А от чи зуміє він стати незамінним кадром для команди, яку нині гойдають пертурбації, — покаже вже найближчий час.

Карпатський мед дається важко — і бджолам, і пасічникам. У горах їх цілий сезон переслідують надокучливі дощі й різкі перепади температур. Та й сусідство з клишоногими ласунами, які можуть вештатися неподалік розташованої на полонині пасіки, — цілком реальне. Аби відлякати царя тутешньої фауни, перед­бачливі господарі розкидають довкола літньої стоянки стріляні гільзи, наповнені димовим порохом. Потяг ведмедів до меду і в ХХІ столітті не слабне. Це підтвердив бджоляр–любитель із Микуличина, кандидат сільськогосподарських наук Юрій Боберський. «Позаторік я вивіз своїх бджіл у гірське урочище Розсіч, — розповідає він «УМ». — Невдовзі повінь так розмила русло річечки, що не міг забрати вулики. Коли трохи відновили дорогу і я перебрався на той берег, то побачив, що сюди двічі навідувався «медведюх». Він навіть порвав обшивку на одному вулику. За ним туди внадилася куниця і зробила справжню руїну. Того сезону половина моїх бджіл, на жаль, загинула».

Із кінця тижня на сільгоспугіддя Криму вийдуть перші комбайни — аграрний міністр Микола Присяжнюк обіцяє, що жнива розпочнуться не пізніше 20 червня. За якість зерна чиновник поручатись не став — у поточному році вона «буде залежати від погодних умов».

Із 450 тисяч тонн дефіциту солодкого піску в Україні наразі залишився мінус лише 30—40 тисяч тонн. Покривати нестачу у профільному міністерстві планують за рахунок білоруського продукту. Адже, за балансом, Білорусь має можливість експортувати близько 80 тисяч тонн піску.