Два одесити розглядають статую Свободи.
— Що не говори, а це пам’ятник тьоті Соні. Тільки вона могла вийти зустрічати гостей iз примусом в одній руці та квитанціями за квартиру — в іншiй. Та ще в нічній сорочці й у бігудях.

— Сарочко, ви вже випили чотири чарки віскі й жодного разу не закусили.
— Я ж на дієті.

— Любий, я знайшла твою заначку, і звідки такі гроші?
— Я збирав тобі на подарунок.
— І що можна купити на ці жалюгідні копійки?

— Сьомо, скільки твоя мама повинна заплатити за два кілограми яблук, якщо кiлограм коштує 10 гривень?
— Не можу сказати, оскiльки моя мама завжди торгується.

— Люба, я стою в заторi, до РАЦСу не встигну. Виходь замiж за кого-небудь іншого.

— І запам’ятайте, Яшо, бойкот iз дружиною неможливий. Як тільки ви перестаєте з нею говорити, вона тут же вирішить, що ви почали її слухати.

Повзе п’яний чоловiк по тротуару. І в кожен стовп головою стукається. До нього підходить інший чоловiк:
— Може, тобі допомогти?
— Порахуй, скільки в мене на лобі гуль.
— Шість.
— Ще два сто

Напис на картонці в переході:
— Люди добрі! Тиждень тому від мене пішла дружина, а готувати я не вмію. Дуже хочеться їсти. Жінки, хто скільки зможе, поживіть у мене.

У нас зараз така маленька зар­плата, що залишається залазити в борги чи у штани десятирічної давності.

Наполегливість і постійність — дуже хороші риси характеру. В цьому зміг на власному досвіді переконатися австралійський пенсіонер, який упродовж 40 (!) років купував лотерейні білети і стабільно вписував туди одні й ті самі цифри.