ПРИКОЛИ про видавців і перекладачів
Видавець — перекладачеві:
— Пробiли ви не перекладаєте, тому за них ми вам платити не будемо.
— Добре, я надiшлю вам переклад без пробілів.
Видавець — перекладачеві:
— Пробiли ви не перекладаєте, тому за них ми вам платити не будемо.
— Добре, я надiшлю вам переклад без пробілів.
— Лiкарю, після розлучення з дружиною я набрав сорок кілограмiв.
— Є два варіанти: перший — одружитися знову, а другий — перестаньте святкувати, повністю виключивши з меню горілку, коньяк, вино, пиво i жирну закуску.
— Лiкарю, а третього варіанта немає?
Два одесити розглядають статую Свободи.
— Що не говори, а це пам’ятник тьоті Соні. Тільки вона могла вийти зустрічати гостей iз примусом в одній руці та квитанціями за квартиру — в іншiй. Та ще в нічній сорочці й у бігудях.
— Сарочко, ви вже випили чотири чарки віскі й жодного разу не закусили.
— Я ж на дієті.
— Любий, я знайшла твою заначку, і звідки такі гроші?
— Я збирав тобі на подарунок.
— І що можна купити на ці жалюгідні копійки?
— Сьомо, скільки твоя мама повинна заплатити за два кілограми яблук, якщо кiлограм коштує 10 гривень?
— Не можу сказати, оскiльки моя мама завжди торгується.
— Люба, я стою в заторi, до РАЦСу не встигну. Виходь замiж за кого-небудь іншого.
— І запам’ятайте, Яшо, бойкот iз дружиною неможливий. Як тільки ви перестаєте з нею говорити, вона тут же вирішить, що ви почали її слухати.
Повзе п’яний чоловiк по тротуару. І в кожен стовп головою стукається. До нього підходить інший чоловiк:
— Може, тобі допомогти?
— Порахуй, скільки в мене на лобі гуль.
— Шість.
— Ще два сто
Напис на картонці в переході:
— Люди добрі! Тиждень тому від мене пішла дружина, а готувати я не вмію. Дуже хочеться їсти. Жінки, хто скільки зможе, поживіть у мене.