У Москві вчора почалося засідання керівників країн–членів ОДКБ (військово–політичної організації так званого Ташкентського договору, куди входять на чолі з Росією Уз­бекистан, Таджикистан, Киргизія, Казахстан, Білорусь, Вірменія). Головне завдання зібрання, як можна зрозуміти з коментарів чільників Генштабу ЗС РФ та кремлівських урядників, — отримати підтримку діям Росії з визнання Південної Осетії та Абхазії. Напередодні анонімні джерела «Інтерфасу» у Генштабі повідомляли, що йтиметься про можливість прийняти в майбутньому ці сепаратистські утворення до складу ОДКБ. У будь–якому разі Кремль, позбавлений міжнародної підтримки, намагатиметься видушити її зі своїх союз­ників по ОДКБ.

Сім років Хрещатиком не рухалися танки та модерні бронетранспортери навіть із такої шанованої оказії, як свято Незалежності України. Ще кілька років до того над Хрещатиком не літали винищувачі (від шоу військової авіації над столицею та й над іншими містами відмовилися після Скнилівської трагедії). Таким чином демонструвалося, що радянські зразки віншування головного державного свята — демонстрація військової могутності — особливо з огляду на оборонну доктрину і, чесно скажемо, не вельми багатий бюджет, не підходять сучасній Україні. Та настала нова доба. І військовий парад провели. З небаченим доти розмахом. Головною вулицею країни ніжно прокотилися танки — взуті у спеціальні «черевики», аби не псувати асфальт зі свіжою дорожньою розміткою. Усі в країні сущі і поза нею так тим більше мусили бачити: нам є чим захищатися. А військовий оркестр виконав пісню, теж свіжу, написану, схоже, в останні тижні — «Нам є що захищати»...

Учора Росія офіційно заявила, що виводить свій військовий контингент із Грузії. «Росія гідно завершила операцію з припинення агресії проти Південної Осетії і за наказом Верховного головнокомандувача ми завершуємо сьогодні цю місію», — урочисто прокоментував пресі заступник начальника Генштабу РФ Анатолій Ноговіцин. Дивно, що мотивація для такого рішення знайшлася у старих дипломатичних документах — «це визначено рішенням Змішаної контрольної комісії з урегулювання грузинсько–осетинського конфлікту від 1999 року». Хоча мотивації можна було б знайти й чесніші. Нагадаємо, що президент Грузії Михаїл Саакашвілі заявив, що вестиме переговори тільки після виведення російських військ. Вочевидь, на рішення Кремля вплинув і здоровий глузд, і — частково — реакція Заходу.

«Росія заздалегідь готувалася до вторгнення, вона побудувала всю відповідну для цього інфраструктуру», — заявив президент Грузії Михаїл Саакашвілі в інтерв’ю газеті «Коммєрсант–Україна». Техніка воєнної операції проти Грузії, на думку Саакашвілі, — «створити як мінімум два анклави, повністю очищені від грузинів, а також буферну зону навколо цих анклавів... ну і ще економічно подавити Грузію й повалити уряд». За його словами, Грузія «отримала цю доктрину з розвідувальних джерел своїх партнерів за пару місяців до початку цієї операції». «У нас не було точних цифр, але контури того, чого добивається Росія, в нас були», — розповідає грузинський президент. Результат конфлікту — «третина території Грузії окупована».

Попри погодження припинити військові дії, російські війська повернулися в місто Горі, повідомляє агенція «Грузія–онлайн». Грузинська поліція, яка позавчора увійшла в Горі, більше не контролює місто. Хоча водночас із частинами російських ЗС до розтрощеного міста потрапили і грузинські та іноземні журналісти. Попри те, за даними тієї ж інформагенції, російські військові зайняли територію порту Поті, де напередодні було знищено кораблі та катери флоту Грузії. Танки розташувалися також перед в’їздом у саме місто , на території Набаді. Це незаселена територія, де колись були військові бази, тож вояки РФ зараз перевіряють, чи не захована там, бува, зброя.

Москва наполягає на наданні самопроголошеним республікам — Південній Осетії та Абхазії — незалежності, що означатиме відокремлення від Грузії їхніх територій, які, безсумнівно, перейдуть під протекторат Росії.

Намір Президента України вилетіти в Грузію для моральної підтримки свого стратегічного партнера визрів ще в суботу. Втім у результаті консультацій із західними лідерами виїзд був призначений на вчора. Учора ж стало відомо, що очільник України відбуде у дружній рейс не один. А з президентами Польщі, Литви, Естонії та прем’єр–міністром Латвії — саме тих країн Євросоюзу, які першими (у силу міцності історичної пам’яті) рішуче засудили дії Росії в грузинсько–осетинському конфлікті. Учора по обіді вони вилетіли одним літаком із Сімферополя до Тбілісі.

Принц Ліхтенштейну Філіп потрапив у епіцентр брудного скандалу — через контрольований ним банк LGT за сприяння швейцарського банку UBS монарх проводив фінансові махінації, допомагаючи громадянам інших країн, насамперед Німеччини та США, уникати податків.

Позавчора ввечері ОМОН розігнав мітинг опозиції в Мінську. На Жовтневій площі протестуючих зібралося небагато — трохи більше півсотні. Вони вимагали звільнити з–під варти десятьох своїх однодумців, котрих було звинувачено в організації теракту 4 липня. Тоді, нагадаємо, під час нічного вуличного концерту, присвяченого офіційному Дню незалежності Білорусі, спрацював саморобний вибуховий пристрій, начинений гвинтами та гайками. 55 осіб отримали поранення, з них 33 і досі перебувають у лікарнях. Десятеро опозиційних активістів заарештовано зі звинуваченням в організації цього замаху.

Позавчора чотириметрова бронзова скульптура революціонера Че Гевари була доставлена з аргентинської столиці Буенос­Айрес у його рідне місто Росаріо. Це другий у світі пам’ятник Че Геварі — кумиру молоді від 60х років і до сьогодні (перший було встановлено в Болівії, в селищі Ла Ігера, поблизу якого було вбито революціонера). Портрет Че для аргентинського пам’ятника взято з найвідомішого його знімка, зробленого кубинцем Альберто Діасом Гутерр’єсом у 1960 році.