Казка на замовлення
Коли я була школяркою, а мій брат ще ходив до дитячого садочка, до нас щороку приходив справжній Дід Мороз! Ми декламували новорічні віршики, брат соромився і ховався за мамину спідницю. І, звісно, найбільше зацікавлення у нас викликав великий мішок, з якого дід витягував справжні дива — кульок мандаринів, шоколадні цукерки, светрик (яке розчарування) чи іграшку. Пізніше ми зрозумiли, що то до нас приходив перевдягнений дядя Коля, наш сусіда. А наш тато потім перевдягався у той же костюм і ходив вітати «дядьКолiних» дітей. Попри те, відчуття новорічної казки залишається зі мною дотепер.