Останнім часом трохи вщухла дискусія щодо «оптимізації» двох установ Національної академії наук України — Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського й Інституту сходознавства ім. А.Кримського.

За 23 роки життя в Німеччині — на батьківщині дружини, українець Віктор Тимченко адаптувався до тамтешнього соціуму, проте не став і навряд чи стане повноцінним бюргером. «Хоча в паспорті написано, що я «німець» (там немає іншого означення громадянства), цілком усвідомлюю, — каже він, — що насправді залишаюся українцем із посвідченням громадянина ФРН».

На відміну від української школи, ікони пензля російських, грецьких чи західноєвропейських майстрів були добре вивчені вже давно. У нас же праць на тему релігійного мистецтва старовини майже немає.

Говорити про те, що підпілля ОУН–УПА було притаманне лише західноукраїнським землям, є великою помилкою. Про це свого часу мені вже доводилося писати в «Україні молодій». Бо на тій же Дніпропетровщині воно теж було доволі потужним.

Новий навчальний рік на порозі, і його старт обіцяє бути дещо нетривіальним. Перший урок об’єднає усіх українських учнів загальноосвітніх та професійно–технічних навчальних закладів в одну велику телеаудиторію під знаком Тараса Григоровича Шевченка.

Надання Україні статусу спостерігача в Митному союзі, відсутність попереднього інформування про цю подію широкого суспільного загалу підсилюють суперечливість поглядів на цю уря­дову акцію. З одного боку, цей крок трактується, особливо Росією, як перехідний до остаточного отримання Україною повноправного членства в євразійському союзі.

У польському Сеймі 11 квітня цього року зареєстрували проект ухвали «у справі геноциду, здійсненого ОУН–УПА щодо польського населення Східних Кресів у 1939—1947 роках». З українського боку відразу залунали численні коментарі та заяви політиків, істориків та політологів, які дали свої оцінки цій законодавчій ініціативі депутата від проурядової Польської селянської партії Францішка–Єжи Стефанюка. МЗС України заявило, що прийняття Сеймом Польщі ухвали щодо ОУН та УПА не відповідатиме високому рівню стратегічного партнерства між двома країнами. На сесіях обласних та міських рад західних областей України депутати озвучили відповідні звернення. Якою ж є правова оцінка зазначеної ухвали, найперше, її пункту щодо «злочинності» Організації українських націоналістів та Української повстанської армії?

Учора в столичній книгарні «Є», де відбувалася презентація нової книжки кардинала Української греко–католицької церкви Любомира Гузара, яблуку ніде було впасти. Щоб послухати мудре слово Блаженнішого, прийшли не тільки журналісти, а й ті, хто випадково дізнався про презентацію, дехто — навіть із дітьми. Дещо дивно було бачити, що таку силу–силенну народу зібрала скромна книжечка — понад сто сторінок у м’якій палітурці. Проте ще до презентації вона стала у книгарні реліктом — усі примірники, що були тут в наявності, умить «розмели», а ті, хто підійшли пізніше, марно намагалися її придбати.

До сьогодні достеменно не відомо, навіщо депутат–БЮТівець, власник контрольного пакета акцій підприємства і голова наглядової ради «Павлограджитлобуду» Ігор Слюнков затіяв оту катавасію зі звільненням майже двох десятків україномовних працівників. Тоді, в 2009–му, говорилося про те, що в Павлограді — а це ж Західний Донбас — «звертання українською відлякує клієнтів», і про те, що «корпоративи з українським колоритом віднаджують працівників від роботи». Однак відомо, що клієнтів дивовижної компанії, де українізація стала бізнес–стратегією, лише більшало, а працівники, які отримали змогу організовано вивчати на курсах українську мову й історію, а на корпоративних святах не нудьгувати під чарку, а гуртом поспівати й потанцювати з відомими київськими артистами, працювали краще. Гаслом «народженої заново» компанії на ринку будівельних послуг стало «Відбудуємо Україну!». Назви продукції стали писати українською, упаковку прикрасили українським візерунком, українізували рекламу. Підприємство заявило: вітчизняний бізнес з українською ідеєю може бути успішним… Юрій Щербак погодився розповісти читачам «УМ», як сприймають його українські ініціативи на нових роботах у Криму та Житомирі.

23 лютого в Києві відбудеться перший щорічний документальний кінофестиваль про злочини більшовиків. Організатор заходу — Молодіжний народний рух України — пропонує до перегляду шість документальних стрічок про злочини радянської влади і Червоної армії, а також про історію боротьби за українську незалежність.