Високий рейтинг Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника серед українських вишів (за останньою версією, створеною Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського на основі найбільшої наукометричної бази даних Scopus, — 12–те місце) значною мірою забезпечила молода, проте вже добре знана в науковому світі тутешня кафедра біохімії та біотехнології. Її десять років тому створив, повернувшись у рідні краї після «освоєння» Москви та Криму, доктор біологічних наук, професор Володимир Лущак. Короткого відрізку часу виявилося достатньо, аби провідні дослідницькі центри світу та престижні наукові видання зацікавилися працями прикарпатських біохіміків. Більше того, їх вшанували своєю присутністю і виступили з лекціями такі світила цієї галузі науки, як лауреати Нобелівської премії, професори Берт Сакман й Ервін Негер.

24 січня Національний науково–дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії відзначає своє 20–річчя. В затишній залі Будинку вчителя, де колись засідала Центральна Рада, збереться поважна наукова й освітянська громада, прийдуть політики — і нинішні, і ті, хто стояв біля витоків Незалежності України, приїдуть представники поважних університетів та культурних центрів із Тбілісі, Баку, Москви, Франції, Німеччини, Канади, де вивчають українську мову та історію, відомі культурні діячі. От тільки настрій присутніх буде не настільки святковим, як хотілося б — другий рік триває неоголошена війна між колективом інституту та Міністерством освіти, науки, молоді та спорту, якому він підпорядкований.

Астрономічна обсерваторія Львівського національного університету імені Івана Франка цьогоріч святкує своє 240–річчя. На час свого заснування в 1771 році вона була сьомою за рахунком обсерваторією, яку звели в Європі, й мала величезне наукове значення. Зараз обсерваторія також посідає визначальне місце в науковому астрономічному житті України та світу. І це доводить хоча б те, що праці львівських учених регулярно публікують провідні вітчизняні і зарубіжні наукові видання. А з 2008 року науково–дослідний комплекс апаратури для вивчення штучних небесних тіл ближнього космосу обсерваторії включено до Державного реєстру наукових об’єктів, що є національним надбанням України. Окрім активної наукової діяльності, в обсерваторії також проводять екскурсії для всіх охочих. А їх насправді так багато, що працівники ледь встигають задовольнити такий попит.

Завтра гідрометеорологічна служба України відзначатиме 90–річний ювілей свого заснування. Між іншим, погоду в нашому домі «роблять» більше 5 тисяч людей — саме завдяки їм ми знаємо, брати з собою сьогодні парасольку чи варто вдягтися легше. І саме до них звертаємося, коли хочемо дізнатися, коли нарешті закінчиться спека чи піде такий довгоочікуваний дощ… Але останніми роками у нас що не пора року — то якась аномалія. Погода стала примхливою і нерідко випробовує нас крайнощами — кидає «то в жар, то в холод». От і цьогоріч на календарі — друга половина листопада, а деякі дерева ще не поспішають скидати своє листя. Нас уже не здивуєш Новим роком без снігу, каштанами, які вдруге цвітуть через теплу осінь, спекотним травнем… Що відбувається з погодою і чого чекати від неї в майбутньому, про це ми розмовляємо з директором Українського науково–дослідного гідрометеорологічного інституту МНС України та НАН України, доктором географічних наук, членом–кореспондентом НАНУ Володимиром Осадчим.

Медичні ізотопи, виробництво яких поступово налагоджує Національний науковий центр «Фізико–технічний інститут» і гама–камери, що випускає Науково–технологічний комплекс «Інститут монокристалів», дають можливість Україні самостійно створювати ядерні медичні центри. Для держави, яка на підтримку здоров’я нації виділяє всього лише три відсотки ВВП, — це, без сумніву, добра новина, оскільки найсучасніші методи лікування, створені на межі фізики та медицини, через дорожнечу атомних технологій можуть дозволити собі наразі тiльки багаті держави.

Сьогоднi важко назвати галузь медицини, в якiй би не використовували лазер. Методи лазерної безкровної ендоскопiчної хiрургiї, лазерної косметологiї, фотодинамiчної терапiї пухлинних захворювань ґрунтовно ввiйшли в сучасну медичну практику. Кожну третю операцiю в промислово розвинених країнах виконують з допомогою лазера. Сучаснi операцiйнi Європи оснащенi, як правило, кiлькома лазерними установками, призначеними для проведення рiзних хiрургiчних втручань.

Нинi США, Нiмеччина та Росiя є свiтовими лiдерами в галузi лазерної та ядерної технологiй. А от Україна — пiонер лазерної медицини, на жаль, втратила свої позицiї як у галузi створення нової лазерної технiки, так i щодо розробок нових лазерних методик лiкування хвороб людини. Але ж нашим ученим та iнженерам належить прiоритет у створеннi першого у свiтi лазерного скальпеля — про це свiдчать патенти США, Великобританiї, Нiмеччини, Францiї та Японiї. Першi у свiтi лазернi операцiйнi вiдкрили в Києвi, де було зроблено хiрургiчнi операцiї пiд керiвництвом академiкiв Р. Кавецького i О. Коломийченка, iменами яких названо iнститути.

Тема розмови з Вiктором Ісаковим, головним конструктором першого лазерного скальпеля, лауреатом Державної премiї України, старшим науковим спiвробiтником Київського державного унiверситету iменi Тараса Шевченка — як повернути Українi позицiю першовiдкривачiв лазерної медицини.

В’ячеслав Корнієнко досліджує і розшифровує написи на стінах Святої Софії майже шість років. Кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Національного заповідника «Софія Київська», саме він віднайшов і «прочитав» близько 6,7 тисячі графіті, зокрема й ті, що підтвердили концепцію більш раннього, ніж досі вважали дослідники, заснування головного храму Київської Русі. Інакше кажучи, він співавтор концепції професора Надії Нікітенко про заснування Софії князем Володимиром, а не його сином Ярославом.

«Дивіться, на цій фресці з образом святого Онуфрія — 165 написів, є зображення голуба, хрести, — пан В’ячеслав підводить мене до стіни у так званій «Капелі Мазепи», що в західній частині собору, і підсвічує фреску збоку спеціальним ліхтариком — так чіткіше видно стародавні графіті. — Усі вони зафіксовані, навіть сучасні. Тільки сучасні до наукового обліку не введені. Наприклад, серед написів радянських часів є молитва, в якій чоловік просить Святу Софію допомогти йому стати художником. А останній напис датовано 1996 роком». «І що написано?» — цікавлюся. «Що тут був Діма», — невесело відповідає науковець. Справді, Діма тут був банальним, думаю я і нетерпляче вимагаю в дослідника: «А покажіть напис «Тут була Анна». Анна Ярославна. І той, з датою «1018», що повністю перевернула наукові уявлення про заснування Святої Софії».

Непояснимі причини виникнення тих чи інших хвороб, що не вписуються в традиційну етіологію, — не рідкість для сучасної медицини. Та коли захворювання набувають масового характеру, а люди в білих халатах навіть не здогадуються, звідки це лихо взялося, до паніки — один крок. Щось схоже майже впродовж двох останніх десятиліть спостерігалося в місті Соснівка, розташованому поблизу Червонограда, на території Львівсько–Волинського кам’яновугільного басейну. Якщо до 1989 року тут фіксувалися лише поодинокі випадки гіпоплазії, тобто пошкодження зубної емалі, частота яких була в межах середніх показників по Україні, то вже через шість років ця недуга (часто — в тяжкій формі) вразила 68 відсотків тамтешніх дітей. І лише недавно вдалося з’ясувати пряму залежність між захворюваністю та геологічними чинниками Червоноградського гірничопромислового району.

Цей та десятки інших прикладів масштабного впливу геологічного середовища на здоров’я людей досліджено в унікальній для вітчизняної наукової літератури двотомній монографії «Вступ до медичної геології», виданій за редакцією академіків киянина Георгія Рудька та іванофранківця Олега Адаменка.

Недавно на Сонці знову з’явилися плями. Ця новина неабияк втішила астрономів не тільки тому, що космічна картинка спостережень стала цікавiшою, а й тому, що вона природна для нинішнього циклу активності нашої найбільшої зірки. Якби все відбувалося за планом, напрацьованим завдяки багатовіковим спостереженням, то Сонце рясніло б розсипами темних плям iз тією чи іншою частотою вже кілька років поспіль. Але оскільки нинішній 11–річний цикл його активності дивує своєю в’ялою пасивністю, вчені в один голос кинулися прогнозувати найрізноманітніші наслідки нетипової сплячки. Один із них — iмовірність настання на планеті через 10—20 років нового Льодовикового періоду, що останній раз почався у 1645 році і тривав сім десятиліть поспіль. Тобто у процесі глобального потепління, що неабияк надокучив надвисокими температурами, може виникнути нетривала пауза.

Перші рештки гомо сапієнс у печерах Кримських гір кандидат історичних наук, співробітник Інституту археології НАН України Олександр Яневич знайшов ще в 1991 році. Але найчисленнішими були знахідки з розкопок 2001–го. Копав спершу сам–один, без жодного державного фінансування. За кілька років, коли унікальність знахідок у печерах Буран–Каї стала очевиднішою, до роботи долучилися вчені з різних країн Європи. Всесвітнього розголосу безцінним знахідкам пана Яневича надала публікація, підготовлена групою з восьми вчених, у науковому часописі PlosOne від 17 червня, стислий виклад якої передала Бі–Бі–Сі. Як і за радянських часів («А потом про этот случай раструбят по Би–Би–Си»), спрацював ефект від повідомлення цієї престижної британської телерадіокорпорації — Олександром Яновичем зацікавилася українська та зарубіжна преса, на кілька днів він став найвідомішим ученим країни.

Що ж саме було віднайдено в кримських печерах і чому цінність цієї археологічної знахідки настільки велика — член Академії наук України Олександр Яневич розповів «Україні молодій».