На відміну від жіночої спортивної гімнастики, де Україна змушена пасти задніх, успіхи наших гімнастів перед Іграми в Ріо-де-Жанейро вселяють оптимізм.

Сучасне п’ятиборство важко назвати безумовно медальною дисципліною для українського олімпійського спорту. Бронзовий успіх Вікторії Терещук на Іграх в Пекіні-2008 досі залишається єдиним олімпійським здобутком вітчизняних пентатлоністів.

Після завершення золотої ери «Чикаго» та легендарного Майкла Джордана в Національній баскетбольній асоціації виблискувала й продовжує виблискувати ціла плеяда майстрів екстра-класу. Утім у питанні одночасного поєднання таланту, корисності та успішності порівнятися з Його повітряною величністю можуть одиниці.

За традицією, наприкінці травня у Тернополі відбувся 5-й Всесвітній футбольний турнір між командами української діаспори. Ідея проведення цього змагання належить Ігорю Бокію, колишньому футбольному рефері, а тепер підприємцю, який проживає в Канаді.

Дуже швидко на Відкритому чемпіонаті Франції український чоловічий теніс залишився без своїх представників. Єдиний українець, котрий вийшов на старт основного раунду «Ролан Гарроса» — Ілля Марченко, виявився безсилим у протистоянні з Віктором Естрелья-Бургосом із Домініканської республіки.

Зазвичай кількість повпредів чоловічого та жіночого тенісу України на турнірах «Великого шолома» має відносний паритет, утім на цьогорічному «Ролан Гарросі», в його основній сітці, виник гендерний дисбаланс. У чоловічому «одинаку» фігурує лише Ілля Марченко, тоді як у жінок на старті «основного» розіграшу — одразу чотири наші співвітчизниці.

Так уже склалося, що в українському футзалі львівська «Енергія» виконує роль своєрідного «приборкувача» грандів. У 2007 році, році першого їхнього чемпіонства, «енергетикам» удалося перервати домінування донецького «Шахтаря», котрий перед тим упродовж трьох сезонів перебував на вершині вітчизняного міні-футболу.