Ми не дивимося телевізор або вмикаємо його по інерції, за звичкою чи спокусившись на масовану рекламну атаку виробника телепродукту. Казати, що не маємо аж ніякого вибору, — лукавство. В Україні щонайменше пару десятків вітчизняних лише загальнодержавних телеканалів, які показують у багатьох регіонах. І навіть коли — без супутникової «тарілки» чи кабеля — діючих три–п’ять «кнопок», більшість вибирає реаліті–«розважалівку» «Міняю жінку», російськомовні жарти «Кварталу 95» чи на 99 відсотків російську «Ранкову пошту» з Аллою Пугачовою та Максимом Галкіним.

Глядач, а точніше, переважно глядачка, якій хочеться хоча б в уяві збільшити площу власної кухні і періодично готувати щось нове на сніданок чи обід, не відмовляє собі у задоволенні вмикати телевізійні кулінарні проекти. Для фанатів є канали на зразок «Меню–ТБ». А поміркованим СТБ, ICTV, «1+1», Перший Національний, а з минулої неділі й «Інтер» «подають» кулінарно–розважальні програми з ранку до обіду у вихідні.

Нацрада з питань телебачення і радіомовлення на засіданні 9 лютого переоформила ліцензію Національної телекомпанії України у зв’язку зі зміною програмної концепції. Відтепер державне телебачення на законних підставах зменшує частку української мови в ефірі з 95 відсотків до не менше 75. Це мінімальна квота, яку регламентує закон для загальнонаціональних мовників. Заступник генерального директора НТКУ Євген Буцан на засіданні пояснив, що ця зміна зумовлена співпрацею українського Першого Національного каналу із... «Савік Шустер студіо», яка готує для дер­жавного мовника три ключові проекти: «Шустер live», After Live і «Про що кіно?». «Савік не залишає спроб вивчити українську , але йому вона ще не дуже дається. Тому ми вважаємо, що краще не спотворювати українську мову», — цитує пана Буцана «Телекритика».

Ефіри телеканалів уже активно зваблюють нас, глядачів, рекламою свого нового «товару» нинішнього сезону. Спробуємо розібратися, на що варто купуватися, та якої свіжості «осетрину» нам пропонують?

Хто, просидівши трохи перед телевізором, чи постійно чи почасти, відчайдушно не відмахувався від потоку пропагандистських маніпуляцій можновладців, жахливих чи надто «солодких» новин та надміру розважайлівки: «Краще б не чути...»? І прагнення, продиктоване надміром телепропозицій, що далеко не завжди відповідають нашому світосприйняттю, можна преспокійно вдовольнити. Але в Україні живе близько 2 мільйонів дорослих та 600 тисяч дітей, які можуть не вимикати телевізор хоч 24 години на добу, бачити зображення, але не чути — бо це люди з вадами слуху. Ця категорія людей з особливими потребами розуміє зміст телекартинки, якщо внизу чітко читаються титри або додатково на екрані з’являється перекладач жестової мови. І з першим, і з другим у ефірі вітчизняних телеканалів — не густо. А те, що проблеми кількох мільйонів людей iз вадами слуху ігнорують на найвищому рівні, яскраво демонструє телетрансляція новорічного привітання Президента України, яке готували служби глави держави, — промова в ефірі з’явилася без титрів.

Цього тижня канал ICTV презентує гумористично–історичний серіал «Рюрікі», автором ідеї, генеральним продюсером, а також основним сценаристом та ключовим актором є Андрій Молочний, який на цьому каналі вже робить Real Comedy. Чи означає це, що розпався «приписаний» на Новому каналі єдиний на вітчизняному ТБ україномовний гумористичний теледует «богині Марічки та жашківського бізнесмена Антона» — Андрія Молочного та Сергія Притули, які робили «Файну Юкрайну»? Наразі так, бо нові серії скетч–шоу не знімаються. Чи буде продовження — ми запитали безпосередньо в Андрія Молочного, який продовжує писати сценарії наступних серій, сподіваємося, смішних пригод молодого вчителя історії на Богом забутому хуторі Рюрікі.

У нас є традиція — не по–рязановськи у бані, а перед екраном телевізора зустрічати Новий рік. І вже давно знаємо, що коли диво і стається, то його — хоча б більш–меньш нового та оригінального за формою, змістом чи персонажами — у телеефірі буде крапля. Натомість ті самі, переважно російські, поп–зірки та їхні хіти — на більшості каналів.

Сергій Широков, режисер «Блакитного вогника», з яким дехто більш як чотири десятиріччя зустрічає новорічні свята, обіцяє, що кожному другому глядачеві проекту телеканалу «Росія» обов’язково примариться аромат мандаринів та ялинки, навіть якщо вдома не буде ні того, ні іншого. До чого тут канал «Росія» та його глядачі — спитаєте ви? Бо на українських «кнопках» у час, коли старий рік проводжатимемо, а новий зустрічатимемо, — і «Блакитний вогник» (уже вчетверте), й новинка для нас «Олів’є–шоу» Першого російського каналу, і навіть вибірка найкращих скетчів «Наша Russia». Тож відчуття спільного телепростору, де багато — російського і лише трохи — свого, для українських глядачів буде не маревом, а дійсністю.

Серед «малих» українських телеканалів «Сіті» помітно вирізняється: в ефірі кілька історично–пізнавальних проектів, новини з Людмилою Добровольською і «Неформат» з Олександром Єгоровим, кіно не для всіх, оригінальні версії найпопулярніших світових реаліті–шоу. Вдало підібране якісне наповнення ефіру «Каналу тvого міста» у результаті демонструє позитивну динаміку телеперегляду регіонального мовника, який на останньому «Телетріумфі» отримав чотири дипломи номінантів та три призові статуетки. («День Сіті» у номінації «щоденна інформаційна програма» став переможцем удруге поспіль).

Про перспективи розвитку «Сіті», який цьогоріч став частиною телегрупи «1+1», ми говоримо з його гендиректором Віталієм Докаленком. Співрозмовник одночасно є і керівником департаменту проектів власного виробництва всіх каналів групи «1+1», тому розмова, зрозуміло, вийшла за межі «Каналу тvого міста».

Професіоналізм Людмили Добровольської, яка уже більше року повідомляє телеглядачам новини на столичному каналі «Сіті», на цьогорічному «Телетріумфі» відзначили у номінації «Найкращий регіональний ведучий». Немала заслуга харизматичної й ефектної ведучої щоденних випусків «Дня Сіті» та підсумкових — «7 Днів Сіті» і в тому, що ще дві статуетки галузевої премії отримали власне кожна з цих програм. Ці вітчизняні «Еммі» — як підтвердження істини, що не місце прикрашає людину. Хоча Людмилу Добровольську зробили відомою «Плюси», шлейфом після звільнення з яких наприкiнці 2008 року — після майже 10–річної роботи в ефірі, — став судовий позов її та Анни Безулик й Олеся Терещенка, яким ведучі «1+1» оскаржували наказ нового керівництва каналу про своє скорочення. Врешті–решт, екс–ведучі «Плюсів» із каналом пішли на мирову. Тим часом Людмила Добровольська влилася у команду каналу «Сіті», що віднедавна став частиною уже телегрупи «1+1».

Телеверсії родинних взаємин у нинішнього українського, а також російського глядача останні рік–півтора мають неабиякий успіх. Підтвердження цьому — успішний телепоказ кількох сезонів «Сватів» — спільної роботи «Інтера» та «Студії Квартал 95». Прем’єрна перша серія четвертого сезону минулого понеділка біля екрана «Інтера» зібрала рекордну третину всіх глядачів України.