Однією з найпомітніших подій у вітчизняному телепросторі стало те, що упродовж останнього часу лідером за показниками динаміки росту серед основних каналів став Перший Національний. Якщо раніше державний мовник не входив у першу десятку, то зараз він потісняє «малі» канали великих медіа–груп і займає загальну 9—10–ту позицію за вигідною для великих каналів комерційною аудиторією «великі міста» (18+, 50 тис +). А за аудиторією 18+, вся Україна — взагалі 5—8–ме місце. Коли Перший показує найрейтинговіші програми, позаду періодично лишаються навіть ICTV, Новий канал, ТЕТ, «5–й канал» і російський «Первый канал. Всемирная сеть». 

На державному каналі зменшилася частка української мови і, за оцінками експертів, збільшилася кількість провладних матеріалів у новинах. Але усі бачать на екрані значно якісніший контент. Про усе це ми говоримо з Єгором Бенкендорфом, президентом Національної телекомпанії України (саме так іменує посаду і нинішнього очільника Першого Національного вивіска перед входом у його приймальню).

37–річний менеджер, завдяки якому «перша» кнопка стає рейтинговішою, як завжди останнім часом, виглядає втомленим, але у власному кабінетi він упевненіший, ніж на прес–конференціях. Відразу визнає, що не належить до тих, хто уміє красномовно говорити. Телевізійник, якого заслужено називають трудоголіком, каже: «Я думаю російською і, коли розмовляю українською, роблю багато помилок. Українську вчимо всією сім’єю». І несподівано додає: «Я жартую, що на Перший прийшов через ліжко. Моя дружина тут до мого призначення три роки працювала», — виявилося, на телеекрані, що працював поза моєю спиною, біля мапи України прогноз погоди розказувала Юлія Стахорська. У гендиректора НТКУ постійно перед очима ввімкнений Перший.

Тему погоди часто використовують, щоб зав’язати чи підтримати розмову, коли немає про що говорити. А для актора за освітою Миколи Луценка оздоблені дотепними приповідками повідомлення про спеку, дощ чи снігопади вже не один рік — телекар’єра. Хоча посада телесиноптика на каналі ICTV — це лише частина життя ведучого «Миколиної погоди». Ще його часто запрошують дублювати українською мовою героїв іноземних мультфільмів. А зовсім недавно пан Микола повернувся зі зйомок у Франції міжнародного шоу «Битва націй».Тож, окрім погоди, ми знайшли про що поговорити.

Цього тижня на Новому каналі ранок для телеглядачів розпочався справді по–новому: замість трійці Фреймут — Педан — Притула ведучими «Підйому» стали Ольга Цибульська, Роман Скрипін та Андрій Шабанов. Зміна ведучих ранкового проекту на будь–якому іншому каналі — подія не надто значуща. Але «Підйом» — виняток. Бо за майже три роки роботи тріо Ольги Фреймут, Сашка Педана та Сергія Притули стало майже іконою стилю ранкового ефіру. Комусь вони подобались, хтось на них не хотів дивитися, а особливо — слухати, але це була команда, що працювала злагоджено і яскраво. Трохи більшу чи приблизно таку енергетику безпосередності, невимушеності й позитиву несли хіба що їхні попередники — Юрій Горбунов та Маша Єфросиніна.

Минулого тижня для вітчизняної телевізійної індустрії стартував один з етапів переходу на цифрове мовлення — Національна рада з питань телебачення і радіомовлення розпочала прийом заяв для участі у двох конкурсах, за результатами якого не пізніше 19 серпня має ліцензувати на «цифру» 28 загальнонаціональних i близько 380 регіональних та місцевих телеканалів. Цьому ще не утвореному пулу гарантована присутність у телеефірі після відключення у 2015 році звичного для всіх аналогового ТБ — у відповідності до міжнародної угоди, підписаної Україною ще 2006 року. Усім глядачам цифрового телебачення обіцяють картинку високої чіткості і практично стовідсотковий доступ до обраних загальнонаціональних каналів. Але сам процес переходу до «цифри» породжує багато питань, на які ніхто не дає відповіді.

Про цифрове телебачення чули всі, але не багато знайдеться тих, хто розуміє, що насправді відбуватиметься після 17 червня 2015 року — коли мають відключити звичне аналогове мовлення. Популярно розповідає про цифрові телеперспективи Олександр Богданов, начальник відділу розвитку та новітніх технологій Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (КРРТ).

Та не втомимося ми, творячи добро. Ці слова сказав ще давньогрецький філософ Плутарх. У сьогоденні ми частіше чуємо про шахрайства, насилля та бажання правдами і неправдами створити благополуччя для себе. Але це не означає, що ніхто не робить добрих і безкорисливих справ. На рахунку учасників Всеукраїнського конкурсу «Добро починається з тебе» упродовж року — 412 реалізованих благодійних програм. А це, у свою чергу, тисячі пенсіонерів, ветеранів, хворих, які відчули турботу; розчищені стіттєзвалища; нові сквери і сади; дослідження білих плям і заглиблення в історію свого краю.

Коли демагоги сперечаються з приводу, українську чи російську мову треба вивчати у школах, учні та вчителі доводять, що найбагатші знаннями і вміння мають ті, хто штудіює їх якомога більше. Київська гімназія №56, що нині має звання «Лідер сучасної освіти», ще з 1973 року була школою з поглибленим вивченням англійської мови, давно співпрацює з Лінгвістичним університетом (раніше — Інститут іноземних мов). У колишній школі для дівчаток сучасні учні вивчають англійську, німецьку, французьку та іспанську, а найздібніші проходять мовну практику в Англії, Іспанії та Нідерландах. Тому не дивно, що саме на базі цієї гімназії проводили науково–пошукову конференцію «Інновації у середній школі у контексті діалогу педагогічних культур: Україна — країни світу», де зібралися педагоги–практики і науковці.

Позавчора в Українському домі у Києві, як майже щороку, відома лікарка Ольга Богомолець радувала слухачів концертом авторського романсу «Біла симфонія». Цього разу пісні на слова Ліни Костенко, яка також була у залі, звучали у супроводі Харківського молодіжного симфонічного оркестру «Слобожанський». Але у пісенно–музичну партитуру вечора вплівся відголос безмiру. Уночі у вихiднi молодики напідпитку увірвалися на територію створеного Ольгою Богомолець етнографічного музею «Замок Радомисль» (це на Житомирщинi), повалили кілька секцій паркану, зламали і витоптали рідкісні рослини в ландшафтному парку.

Над документальними програмами «Небувалий землетрус: година, що перевернула Японію» та «Техногенна катастрофа: японська трагедія» лауреат трьох премій «Еммі», журналіст Скотт Вейнбергер почав працювати відразу після трагедії. Цього разу — як продюсер. У США ці проекти телеглядачі побачили ще 28 березня — через 17 днів після руйнівного землетрусу в Японії. Український глядач документалістику, вироблену компанією Weinberger Media на замовлення каналу «Дискавері», зможе переглянути на цьому каналі в неділю, 15 травня.

— Андрію, на ваше переконання, чому і хто не зацікавлений у роздержавленні засобів масової інформації? Чому Верховна Рада вже кілька років поспіль не може прийняти відповідний закон?

— Більшість людей у роздержавленні видань зацікавлені: журналісти, які працюють у бюджетних газетах і які втомилися заглядати в рот начальникам, читачі, котрим потрібні цікаві газети, які правдиво розказують про те, що відбувається на місцях, а не співають осанну місцевим вождям. Не зацікавлений у роздержавленні ЗМІ чиновник, який не вміє працювати по–сучасному. Більшості політиків і чиновників важко змиритися з думкою, що преса має отримати повну свободу. Україна — одна з небагатьох країн у Європі, де все ще залишається преса, заснована органами влади. Це «совковий» рудимент, і наше завдання — якнайшвидше його позбутися.