Давненько вже не було чути відомого гурту «Мертвий півень». Його соліста, Міська Барбару, можна було побачити тільки на поетичних тусовках у Києві, Львові та Франківську. Гітарист Юрій Чопик у міцних обіймах поетки Мар'яни Савки й думати про гітару забув. А Роман Чайка, певно, вирішив, що музика грошей не дасть, і пішов у журналісти. Проте нещодавно Києвом поширилися чутки, що «Мертвий півень» «загинатися» не збирається і навіть... випустить новий альбом! Виявляється, це правда, більше того, альбом з'явиться вже незабаром і вийде величезним накладом. Ось що розповідає соліст «півнів» Місько Барбара, якого ми відірвали від роботи над новим альбомом з робочою назвою «Пісні для Мертвого півня»: «Гурт таки дочекався нових текстів, написаних спеціально для нього. Їх створив нарешті Юрій Андрухович, який усе збирався, але ніяк не міг. І ось нарешті Андрухович у «Лілеї-НВ» незабаром буде видавати свої «Пісні для «Мертвого півня». То ми теж хочемо встигнути і видати новий диск.

Останнім часом творча особистість Олега Скрипки наче роздвоїлася. З одного боку, панк-рок, у контексті якого всі ми звикли бачити нашого улюбленого музиканта, залишається одним з найголовніших дороговказів його сценічної кар'єри: альбоми виходять, кліпи знімають, усе просто чудово. А з іншого — пан Скрипка все частіше почав ініціювати всілякі мистецькі імпрези з явним фольклорним ухилом. Знамениті вечорниці від лідера «ВВ» уже стали постійним і помітним пунктом культурного процесу Києва. Завтра ж має статися ще одна знаменна подія — Олег Скрипка запрошує на етнічний фестиваль «Країна мрій», який він сам «здетонував» і зробив усе можливе, аби ідея не поповнила список хороших, але нереалізованих задумів, а вибухнула справжнім святом, прозвучала щирою народною музикою.

Уперше «Фієста», фестиваль бардівської пісні, відбулася 1995 року в селі Снітинка, вдруге — у Конча-Заспі, під хутором Мриги. А наступні сім, як і цьогорічна, — біля Забірських озер під Бояркою, під розкішними кронами боярського лісу, посадженого в рік відміни кріпосного права...

Здається, про таке можна лише мріяти: літо, Карпати, водоспад із прозорою водою, величезна купальська ватра, що породжує відчуття чогось незбагненного і таємничого, а ще — море музики, жартів і гарних людей навколо. Однак саме це чекає гостей та учасників першого міжнародного фестивалю lend-art та world-music «Шешори-2004», який з 6 по 8 липня сколихне Косівщину переливами як автентичного фольклору, так і сучасної world-music.

Яскравими, багатими на сюрпризи стали минулі вихідні для мешканців міста Білгород- Дністровський, що на Одещині: там відкрився перший Всеукраїнський пісенний фестиваль «Фортеця», який першого ж дня зібрав майже шеститисячну аудиторію. Протягом трьох днів старовинна фортеця на березі Дністровського лиману була епіцентром справжнього суперзвуку — від якісної попси до наймодніших клубних ритмів, відгуки яких лунали далеко за межами кам'яних стін. А на додачу до цього широкого асортименту — веселі конкурси та дотепні жарти від діджея АВТО-FM Олександра Вєтрова. Ведучий фестивальної програми старався як міг, аби публіка не нудьгувала між виступами музичних колективів. Чого лише вартий танцювальний калейдоскоп переважно одностатевих пар, які змагалися в хореографічній майстерності! Комусь із конкурсантів доводилось артистично надувати живіт та щоки, комусь — вишукано цілувати дівчат. Щоразу підступний Вєтров давав каверзні завдання конкурсантам, а глядачі просто качалися від сміху.

Напередодні Дня молоді у київському нічному клубі «Бінго» презентували новий диск української музики «Молодо—весело». Молодіжна партія України зібрала на одній платівці 15 пісень відомих українських виконавців, що різняться за стилем та жанром. Серед них — Росава, Марія Бурмака, «Мотор'ролла», «Мандри», «Хвилю тримай», «Танок на майдані Конго», «Лос Динамос», «Гайдамаки» — словом, усі ті, хто пише, чи то пак співає історію сучасного українського шоу-бізнесу, а отже, і самої країни.

Ватажок Мертвого Півня Михайло Барбара невпинно нарощує свій театральний репертуар, і подібно до акції минулого року «Зона зради», його шлях частково знову проляже через «в'язничні клуби». Тож з 1 по 5 липня Барбара як актор харківського театру-студії «Арабески» відіграє у виставі шведського режисера, письменника та актора Йона Йонсона «Миті реальності (Дещо по-справжньому...)». За цей тиждень співак-актор разом з рештою трупи поставив виставу в Харкові, Києві та у Львові, в тому числі у Харківській чоловічій колонії та чоловічій колонії в містечку Буча, що біля столиці.

Що б там не казали прихильники «чистого мистецтва» від естради, розмірковуючи про творчі пошуки чи новий імідж своїх любчиків, але популярність того чи іншого співака, як правило, базується на конкретних цифрах і показниках. А саме — місце у рейтинзі тієї чи іншої композиції, сума гонорару та кількість проданих альбомів. Такий собі «статистичний» сенс існування у шоу-бізнесі, у контексті якого поп-діва Ірина Білик зробила нещодавно дуже вагому заявку на лідерство. А саме — випустила альбом «Любовь. Яд», який, за словами прес-служби співачки, користується просто-таки шаленою популярністю.

Двоє колишніх вихідців з України одружилися минулої суботи в російській царській садибі Царицино — на рушничок стали 40-річна співачка Лоліта Мілявська і 36-річний генеральний директор інвестиційної компанії ЗАТ «Ренова» (газ, нафта, природні ресурси) Олександр Зарубін. Російські ЗМІ пишуть, що наречена розкрутила екс-холостяка Зарубіна на весілля на 1 мільйон доларів.

Чому така математична назва нового альбому — «№ 9»? Питання, якого Марія Бурмака навряд чи уникнула. Але до цієї очевидності вона поставилася дуже просто й не надто напружувала себе вигадуванням якихось неймовірно-фантастично-знакових мотивів. Ні, на прес-конференції для порядку таки прозвучала одна оригінальна версія, мовляв, у східній філософії 8 — це знак безкінечності, а 9, відповідно, — вихід із неї. Але основним мотивом вибору назви був порядковий номер альбому Марії Бурмаки — з виходом «№ 9» їх тепер у неї саме дев'ять. Наступний, відповідно, буде ювілейним.