Вигравши четверте поспіль «золото» чемпіонату України (і восьме загалом), футболісти «Шахтаря» раділи менш бурхливо, ніж у попередні рази. Погойдали головного тренера та президента, зробили коло пошани по стадіону... Думається, підопічні Мірчі Луческу настільки міцно зрослися з ярликом дострокових чемпіонів, що формальна констатація перемоги в турнірі не стала для них чимось надзвичайним. «Ні, емоції величезні, — ніби виправдовувався власник клубу Рінат Ахметов. — Дуже хотілося виграти чемпіонат. Але ще більше хочеться виграти наступний».

Кілька років поспіль Міжнародна федерація футбольної історії та статистики називала іспанську прімеру найсильнішою лігою світу, а дует її грандів — «Барселону» та «Реал» — вважали найбажанішими кандидатами для цьогорічного фіналу Ліги чемпіонів на «Уемблі». Вочевидь не проти такого розвитку подій була й спортивна доля, яка розвела мадридців та каталонців по різних півфінальних парах. Щоправда, іншої думки щодо фінального представництва виявилися суперники іспанців із бундесліги. Вони виграли першу частину німецько–іспанського протистояння з непристойним рахунком 8:1! Якщо «Баварія» зробила чотири пробоїни в череві «Барси», то дортмундська «Боруссія» за шаленої підтримки бундес–фанів позавчора піднесла схожий неприємний сюрприз «королівському клубу» – 4:1.

Вигравши з «Барселоною» всі можливі трофеї, Хосеп Гвардіола залишив «гранатово–синіх» на піку слави. Проте, як відзначали численні футбольні експерти, в процесі творіння найсильнішого колективу світу тренер витиснув із гравців «усі соки». Утомившись перемагати, Гвардіола взяв паузу, натомість «Барса», зберігши склад, мусила захищати здобуті висоти. І якщо в першості Іспанії каталонці без проблем мчать до чергового чемпіонства, то «на Європі»... треба визнати: перетворилися з космічного «монстра» на вразливого «землянина», перемогти якого — в разі правильно обраної тактики — можуть і скромний «Селтік», і посередній за нинішніми мірками «Мілан», і тим паче грізна «Баварія». Саме мюнхенський клуб учора розтрощив «найсильнішу команду світу» й упритул наблизився до здобуття цього неофіційного «титулу глядацьких симпатій».

Після завершення Ганною Безсоновою спортивної кар’єри в українській художній гімнастиці сталася медальна «засуха». Те, що українські грації не здобули нагород на чемпіонаті світу–2010 дехто порівняв із провалом, адже то був перший, починаючи з 1992 року, безмедальний для України «мундіаль». Власне, й наступні серйозні старти підтверджували, що становлення нової прими вітчизняної художньої гімнастики Аліни Максименко затягнулося. Був час, коли юна киянка навіть хотіла зав’язати зі спортом. Зіштовхнувшись із проблемами перехідного віку, Аліна вочевидь знизила до себе вимоги й пропустила поперед себе іншу вихованку школи Дерюгіних — Ганну Різатдінову. І ось уже на старті нового сезону Різатдінова виграла етап Кубка світу, а на наступних етапах і вона, і Максименко стабільно сходять на п’єдестал.

На відміну від попередніх сезонів, нинішній чемпіонат чоловічих команд у суперлізі проходить за видозміненою системою. Якщо раніше призери національної гандбольної першості визначалися за підсумками «регулярки», то цього разу медалі розігруватимуть у «плей–оф». Чотири перші команди боротимуться за чемпіонство, а другий квартет визначить восьмого зайвого, який у наступному сезоні гратиме в лізі рангом нижче.

Торік, коментуючи від’їзд до Росії свого сина, багаторічного лідера національної збірної зі спортивної гімнастики Миколи Куксенкова, головний тренер команди Юлій Куксенков в інтерв’ю «УМ» казав, що він будуватиме новий колектив навколо молодих багатоборців, які швидко прогресують, — Олега Верняєва та Олега Степка, а в окремих дисциплінах покладатиметься на Ігоря Радивілова, чиї козирі — опорний стрибок та кільця. Тренер сказав — тренер зробив. На індивідуальному чемпіонаті Європи, який позавчора завершився в Москві, збірна України «втрати бійця» не помітила. У порівнянні з попереднім єврофорумом, де, нагадаємо, саме Куксенков–молодший виграв для України одну–єдину медаль, наші гімнасти здобули втричі більше нагород. І «вистрілили» саме ті, на кого зробив ставку Куксенков–старший.

У Національній баскетбольній асоціації часто проводять конкурс для вболівальників: «закинь м’яч із центру майданчика — отримай мільйон». Попри те, що баскетбол — це не футбол, далеко не кожному навіть професіональному футболістові за життя вдається хоч раз вразити ворота суперника ударом із самого центру поля. «Пеле звідти не забив, а ти забив і потрапив в історію», — так відреагував наставник «Металіста» Мирон Маркевич на шедевр свого підопічного Шав’єра у матчі проти «Чорноморця».

Іще рік тому, коли у чверть­фіналі Кубка Федерації українські тенісистки на рівних грали з лідерками Світової групи — італійками, мало що віщувало про виліт команди Ігоря Дерновського з елітної обойми жіночих збірних світу. Однак після поразок збірним США (на чолі з неперевершеною Сереною Уїльямс) та Іспанії (з її капітаном, легендарною Кончітою Мартінес) «синьо–жовті» опинилися в «тамбурі» Світової групи, нижче якого — так звані регіональні зони. Аби залишитися в пулі найсильніших, нехай і в другій групі, команда Дерновського мала вдома в рамках раунду «плей–оф» II Світової групи перемогти канадійок.

Якби до компанії «Шахтаря», «Чорноморця» та «Дніпра» у півфіналі Кубка України доєдналася «Таврія» — весь квартет учасників, відомих своїм непоступливим характером, можна було б назвати прогнозованим та логічним. Однак місце першого чемпіона незалежної України в топ–четвірці Кубка–2012/13 сенсаційно зайняла команда першої ліги. Вищий за рейтингом колектив Олега Лужного впав під натиском сусідів із Севастополя. Тамтешній клуб сповнений «прем’єрлігівських» амбіцій та значно краще забезпечений фінансово.

Після того як улітку минулого року зірковий центровий «Орландо» Дуайт Говард підписав контракт із «Лос–Анджелес лейкерз», багато хто з баскетбольних експертів називав «озерян» головними претендентами на чемпіонство–2013. Натомість перша команда Міста Ангелів у регулярному чемпіонаті боролася не за лідерство, а за останню путівку до «плей–оф», а під завісу ще й втратила свого суперснайпера Кобі Брайанта (в нього розрив ахіллового сухожилля). Тож хоча «Лейкерз» і пробилися до «плей–оф», їх уже не вважають фаворитами. Утім після втрати головної ударної сили підопічні Майка Д’Антоні не розкисли. Більше того, завдяки осічці «Юти» та перемозі над «Х’юстоном» (99:95) учора в останній ігровий день «озеряни» піднялися на сьо­му сходинку Західної конференції й уникли зустрічі в першому раунді матчів на виліт із лідером — «Оклахомою Сіті тандер».