Велика політика і примарні «реформи» в Україні стали для нинішньої влади чимось цілковито самодостатнім. Хоча плодів так званих реформ не видно, а прості люди вже живуть за межею бідності. Але найбільше страждають незахищені: старі, інваліди та діти...

Найбільшою інтригою нинішніх місцевих виборів у Луцьку залишалося питання: у який спосіб захоче в’їхати на білому коні переможця у рідне місто відомий бізнесмен, а в недавньому минулому голова Одеської обладміністрації Ігор Палиця?

Вінниччина на тлі України встановила новий рекорд із кількості мітингів і протестів. Не придворні аналітики вважають, що тепер не проводити акцій у Вінниці не можна. Якось же треба зрошувати посуху й намагатись достукатись до джерела влади. А оскільки це плацдарм спікера й Президента, вони ж відслідковують тут ситуацію, то, можливо, сподіваються небайдужі, хоч якась реакція буде. Те, що через Вінницю тепер бути почутим легше, вважають і активісти сусідніх областей. Неодноразово, скажімо в акціях на підтримку тих же молодих революціонерів, котрих призначили крайніми, тут помічали то житомирян, то хмельничан, то тернополян.

Після гучного демаршу Олега Ляшка, який заявив про перехід в опозицію до влади, парламентська коаліція опинилася в невеликому ступорі — на черговому засіданні парламенту з першої спроби депутати навіть не спромоглися проголосувати за порядок денний.

На VI позачерговому з’їзді Аграрна партія України ухвалила рішення брати участь у наступних місцевих виборах. У день з’їзду в ряди партії влилися кілька потужних громадських організацій, політичних партій та знакових персон, які досі не бачили себе попутниками інших діючих політсил.

Незважаючи на те, що де-юре передвиборча кампанія виборів до місцевих органів влади, які мають відбутися 25 жовтня, іще не оголошена, де-факто вона вже стартувала. Головною ознакою цього процесу стала поява білбордів із логотипами та слоганами новостворених партій, а також агітаційні намети, які як гриби після дощу повиростали на вулицях і площах міст та в інших людних місцях.

Шановний пане Арсенію, Ви в унісон із Президентом задекларували децентралізацію влади, маючи намір передати всі повноваження і відповідальність місцевим органам влади, котрі повинні наповнювати місцеві бюджети і з яких мають відраховувати певний відсоток на утримання державних інституцій.

Півтора року тому Петро Порошенко став Президентом України під гаслом «жити по-новому». Саме такими були очікування людей, які відстояли Майдан і прагнули змін. Саме таким було очікування суспільства. Цього чекала від України і міжнародна спільнота.

На Дніпропетровськ уся Україна, вважай, завжди дивилася з таким собі пієтетом. У часи радянські це було місто «не перше, але й не друге», як тоді напівжартома — напівсерйозно говорили, на весь могутній Радянський Союз.

Короткий огляд політичних сил, які заявили про участь у місцевих виборах-2015, справедливо було б почати зі згадки про правлячу в Києві політичну силу — «УДАР» Віталія Кличка. Та от лихо: такої партії більше не існує. Минулої п’ятниці — під урочистості партійного з’їзду — її поглинула президентська «Солідарність».