Пам’ятаєте зі школи, як Гомер у своїй знаменитій поемі озброїв Одіссея кизиловим мечем? Таку зброю мав і міфічний засновник Риму Ромул, який, за легендою, встромив його на Палантинському горбі, і спис проріс квітучим кизиловим деревом. Цінували кизил і як лікувальний засіб.

Справді так. «Божевільний» — назвали цей овоч ще у XVII столітті європейські мандрівники, побачивши на полях Індії. Може, не лише зовнішній вигляд баклажана спонукав їх до таких висновків, а й смакові якості: у сирому вигляді він містить соланін, який може спровокувати серйозне отруєння. Втім, якщо баклажани правильно приготувати, вони — суцільна користь.

«Історія — це, власне, ми до і після: як не закінчується історія, так не закінчуємося і ми», — резюмує свою чергову екскурсію по Львову письменниця і фотограф Олена Чернінька. Відтворюючи у своїх книжках історію свого міста — із власним баченням, із достовірними фактами й міфічними, подекуди містичними історіями — готуючи фотосесії саме на тлі історії та сьогодення Львова, вона просто сипле легендами і переказами, пов’язаними з містом. Львів солодкий — одна з її улюблених тем: і літературного, і розмовного жанру.

«Скільки б ми не готували борщ, він не приїдається і не набридає. Навпаки, щоразу на кожному столі розквітає новими кулінарними відтінками, ароматами, нюансами, і кожна господа вносить у його рецепт щось своє.

Хоч скільки б ми просили літо залишитися, воно все одно минає. Але дбайливі господині всі дари цієї пори року старанно збирають у баночки, сушать у духовці й на дахах, в’ялять і заморожують барвисті пакуночки літніх ласощів.

Таке хобі — крутити банки — у мене, можна сказати, «сформувалося» після задушевних розмов з господинями на овочево-фруктових базарах. Спробуйте і ви запитати в газдині, яка продає, приміром, кабачки, як вона їх для себе запасає на зиму, і — слухати-не переслухати! Всі продавчині охоче діляться рецептами — і щоб продати свій овоч зацікавленому покупцю, і щоб показати свою кулінарну обізнаність, і просто щоб поговорити.

«Візьми літо в руку, налий літо в келих — в найкрихітніший, звичайно, з якого тільки й зробиш єдиний терпкий ковток, піднеси його до вуст — і по жилах твоїх замість лютої зими побіжить спекотне літо...» Це з «Кульбабового вина» одного з найвідоміших американських письменників-фантастів Рея Бредбері.

«Рецепт паски, яким постійно послуговуюсь і який вся моя родина вважає найкращим, є в книжці Миколи Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян», виданій ще у 1860 році, — каже Надія Сергіївна Качалка, вдова українського народознавця, письменника і видавця Василя Скуратівського.

Довгоочікувана весна — це, насамперед, нестримне і непідконтрольне збільшення в організмі гормонів щастя, які продукує тепле сонечко. Але це ще і авітаміноз, виснаження організму за зиму, моральна та фізична втома від холодної пори року. «Цьому можна легко, без особливих витрат і навіть приємно для себе зарадити, — переконаний артист оркестру Національного університету оборони України імені Івана Черняховського Сергій Шталтовний.

Пам’ятаєте казочку «Гуси-лебеді», в якій маленька дівчинка відмовила річці з молочними берегами скуштувати її простого киселику? Так от: та дівчинка, напевне, куштувала перед тим такий кисіль, як і я в садочку: блідий на колiр і невиразний на смак, не особливо смачний. Але якщо приготувати кисіль зі знанням справи, з любов’ю, припрошувати когось скуштувати його вам точно не доведеться — і без запрошення добавку проситимуть.