Класичний твір, який вважають стартом навчально–фантастичної літератури, свого часу, в 1818 році, приніс неабияку славу скромній молодій дружині поета–романтика Персі Шеллі — Мері. Два століття потому ім’я нерозважливого амбіційного вченого, що створив нову людину, стало загальною назвою, однак... для чудовиська.

До великих екранів нарешті дістався вдосталь розрекламований ще півроку тому трилер «Тіні незабутих предків» Любомира Левицького. Молодіжний фільм з елементами жахів та домішками комедії на відміну від сучасного українського кіно, що топчеться переважно на ґанку різноманітних фестивалів, не претендує на звання високоінтелектуального, а режисер сам зізнається, що у власному творінні бачить таке собі date movie (кіно для побачення), на якому можна поїсти поп–корн, посміятися, налякатися і забути.

Нова порція стрічок iз королівської країни — фільми, що як ніколи пасуватимуть дощовій погоді столиці. Картини з позначкою «зроблено у Великій Британії», під егідою «Артхаус Трафік» та Британської ради в Україні, завітають одразу до кількох кінотеатрів України.

Культова четвірка, що була обличчям поп–сцени 70–х років, може знову повернутись на музичну арену. Інформація про це з’явилася у виданні Daily Mail. Привід задля того, аби вдягти сценічний костюм, для гурту більш ніж переконливий — наступного року Швеція святкуватиме 40–річчя перемоги на «Євробаченні».

Про роль російського кіно в українському прокаті можна говорити довго, а більшість слів стосуватимуться вкрай негативних оцінок розважального російського «мила», яким розбавлено репертуар вітчизняних кінотеатрів. У випадку з новим фільмом Олександра Велединського склалася кардинально інша ситуація.

2 листопада в російському Саратовi українських музикантів піймали на «незаконній трудовій діяльності». Управління Федеральної міграційної служби РФ завітало на позапланову перевірку льодового палацу спорту «Кристал», де відбувався концерт «Океану Ельзи».

Днями делегація українських письменників повернулася з двадцятиденної подорожі Австрією. Літературна путівка об’єднала таких авторів, як Андрій Курков, Марія Матіос, Любко Дереш і Тетяна Малярчук. Українські письменники провели десятки зустрічей у Берліні, Франкфурті, Кельні, Мюнхені, Лінці, Зальцбурзі, Відні та Граці.

Саме «Життя Адель» тунісько–французького режисера Абделатифа Кешиша задало тон цьогорічному Каннському кінофоруму. Обставини, у яких цей фільм опинився під час світової прем’єри у травні, зробили його як ніколи актуальним. На час фестивалю ведучі новин із телеекранів говорили переважно про тодішню гарячу тему — ухвалення закону щодо легалізації одностатевих шлюбів у Франції.

Понад двадцять програм, серед яких конкурси, ретроспективи та спецподії, жили своїм життям iз 19 по 26 жовтня на майданчиках кінофестивалю «Молодість». Коли ж «Скіфські Олені» знайшли своїх власників, залишається згадувати фестиваль закарбованими у пам’яті фільмами.

Фіналові «Молодості» наче хто наврочив: проблеми з мікрофонами, які то ледь працювали, то віддавали лунким гудінням. Багато з тих, хто виходив на сцену, намагалися розрядити атмосферу жартами. Сергій Тримбач іронічно зауважив, що мікрофони в «Київській Русі» працюють, як за часів Київської Русі.