На велике православне свято Усіх Святих Донеччину відвідав патріарх Української православної церкви Київського патріархату Філарет. За словами Святійшого, це було планове відвідання однієї з єпархій Київського патріархату, які він здійснює протягом останніх 16 років. Проте для вірян УПЦ КП цього регіону візит Патріарха став великим святом. «Для нас це урочиста подія, — каже архієпископ Донецький і Маріупольський УПЦ КП Сергій. — Святійший сьогодні зробив нам справжній Божий дарунок: освятив нове єпархіальне управління та церкву на честь святого Філарета Милостивого, які були зведені за його безпосереднього сприяння. Тепер вірні Київського патріархату матимуть у центрі Донецька власне єпархіальне управління та храм, де правитимуть службу во славу Господа й України». Прикро, але представники місцевої влади і більшість журналістів приїзд Фiларета проігнорували, надавши перевагу висвітленню відкриття новозбудованої дорожньої Ясинуватської розв’язки, яку саме в цей час відкривали міністр транспорту та інфраструктури Борис Колесников і «губернатор» Донеччини Андрій Шишацький.

У день матчу між збірними Франції та Англії в центрі Донецька й навколо «Донбас–арени» із самого ранку було людно. На матч прибуло близько 4 тисяч уболівальників із Англії і близько тисячі французів. Та найбільше серед гостей міста, судячи із символіки, було фанів із сусідньої Росії. Вони п’ють пиво, стоять у чергах за сувенірами й засмагають. Найбільш життєрадісними виглядають французи: фотографуються з місцевими жителями і виспівують пісні. Британці переважно відпочивають на зелених газонах у тіні дерев.

Хіт продажу сувенірів у Донецьку — футболка з написом, який з англійської буквально перекладається так: «Мені нічого не страшно. Я був у Донецьку». Але уявлення про негативний імідж цього українського міста, яке нагніталося в зарубіжній, особливо британській, пресі, спростовують самі ж туристи, з якими вдалося поспілкуватися «УМ».

На підготовку приймаючого міста Київ, у якому, окрім іншого, має відбутися фінальний матч чемпіонату Європи з футболу 2012 року, українська влада витратила найбільше ресурсу — як трудового, так і бюджетного. 23 мільярди гривень — офіційно витрачена сума, яку днями озвучив заступник голови Київської міської адміністрації, куратор Євро–2012 у столиці Анатолій Голубченко. Найбільше витрачено на аеропорт «Бориспіль» (будівництво нового терміналу, відкритого 28 травня) — 5,5 млрд. гривень, а також на реконстукцію НСК «Олімпійський» — 4,6 млрд. грн.

У Донецьку, як учора коротко повідомляла «УМ», став до ладу останній стратегічний об’єкт до Євро–2012 — залізничний вокзал. «Залізні ворота» шахтарської столиці — це симбіоз двох архітектурних стилів — «сталінського класицизму» та сучасного «хайтеку». Вони навряд чи здивують вишуканих європейців, проте для наших співвітчизників стануть приємним сюрпризом.

Дев’ять років мешканці двох будинків міста Костянтинівка, що на Донеччині, намагаються відстояти право на нормальний відпочинок для своїх дітей і людей похилого віку. Річ у тім, що просто під вікнами їхніх багатоповерхівок, на місці трьох дитячих майданчиків, планують звести двоповерховий магазин — міськ­рада вже дала на це дозвіл. Проти громади — вся владна верхівка міста, більшість якої складають адепти від Партії регіонів. А коли люди дізналися, що на днях забудовники знову приженуть техніку й розпочнуть будівельні роботи, влаштували «похорон» своїм сподіванням на правлячу партію.

Для літньої маріупольчанки, що мешкає по вулиці Просторній у Приморському районі, Великоднє свято перетворилося на шок, проте без вищих сил тут явно не обійшлося. За словами очевидців, коли на другий день Великодніх свят пенсіонерка вийшла на вулицю погомоніти, через деякий час почула крик сусідів, які сповіщали про пожежу в її помешканні.

Поки у Києві захисники тварин протестують проти вбивства безпритульних братів менших, у Донецьку, схоже, влада так і не знає, як цивілізовано вирішити в місті цю проблему. Собак же, особливо на околицях міста, розвелося стільки, що вони вже стали реальною загрозою для мешканців міста. Нещодавно автор цих рядків став випадковим свідком галасу, який вчинила сусідка по під’їзду. На неї напала зграя бездомних собак, що традиційно мирно вешталися в цьому районі. Благо на допомогу не на жарт переляканій жінці вчасно прийшли прибиральниця та перехожі. Вже пізніше з’явився комунальник у спецкостюмі та з чимось, схожим на гвинтівку, в руках. Від нього собаки сахалися в різні боки, мов обпечені. І така реакція на людину зі зброєю у псів невипадкова.

На XXIII Міжнародному легкоатлетичному турнірі «Зірки жердини» в Донецьку минулої суботи зібрався майже весь світовий бомонд «наступників Сергія Бубки». Але таки не весь. Не було двох «королев». Напередодні стало відомо, що незмінна переможниця попередніх восьми турнірів, рекордсменка світу серед жінок Олена Ісінбаєва з Росії відмовилася від участі у змаганнях. Не прибула до Донецька й чемпіонка світу, бразилійка Фабіана Мюрер — вона, за словами організатора турніру Сергія Бубки, вирішила зосередитися на підготовці до Олімпіади.

Відсутність двох лідерок відкрила нових «зірок» у змаганні представниць прекрасної статі, зокрема й поміж наших співвітчизниць. А от серед чоловіків у сектор вийшли найсильніші. Тож глядачі, що заповнили трибуни спорткомплексу «Дружба», вже традиційно стали свідками захопливого змагання.

Правоохоронці затримали Романа Живенка 3 лютого біля його будинку у власній машині. В чиновника знайшли хабар — 15 тисяч гривень. Факт затримання підтвердила прес–служба міської міліції Горлівки: «Заступника міського голови дійсно затримано, але поки що зарано давати коментарі». Крім чиновника, затримано й співробітника одного з комунальних підприємств міста, якого теж підозрюють у скоєнні злочину за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу (отримання хабара). Наразі проводять слідчі дії.

Про Олексу Тихого більшість наших співвітчизників дізналася 19 листопада 1989 року, коли у Києві відбулося перепоховання трьох в’язнів совісті — Василя Стуса, Юрія Литвина і Олекси Тихого. Їх привезли в цинкових трунах, викопавши із промерзлої пермської землі, щоб перепоховати на Байковому цвинтарі. Ніхто не оголошував про захід, проте вулиці Києва заполонили близько ста тисяч українців. «Процесія рушила до цвинтаря... Потік заполонив усю вулицю, а люди приєднувалися і приєднувалися. Вулиці ставали вузькими, а потік захопив уже й тротуари. Хвоста демонстрації давно вже не було видно. Такого ще не бачив Київ, такого не бачили ми, не бачили наші комуністично–кагебістські вороги», — так описав подію Левко Лук’яненко. Двоє з тих, кого прийшла проводжати в останню путь сила–силенна людей, — Василь Стус і Олекса Тихий — були вихідцями з Донеччини.