Про те, що Стрий — важливий транспортний центр, знають усі, кому доводилося мандрувати з Києва на захід. Через це місто пролягає головна українська залізнична та автомагістраль, які сполучають Україну із країнами Євросоюзу. Тож чи треба дивуватися, що ще на середньовічному гербі цього понад 600–річного міста зображений подорожній із палицею та клунком за плечима. Адже, крім дороги із заходу на схід, у цьому місті перетинався й важливий шлях із півночі на південь уздовж Карпатських хребтів. Тож і зараз у Стриї можна зустріти придорожні вказівники: на «Львів», «Івано–Франківськ», «Мукачів», «Дрогобич», «Ходорів».

Коли проходжу в Ужгороді повз дитячу бібліотеку на вулиці 8 березня, завжди серце охоплює щем. Згадую, як мама привела мене сюди за руку. Я ще не ходив до школи, але вже навчився читати. Тож перші книжки з цієї бібліотеки брав, будучи ще дошкільнятком. Часто нову книжку починав читати вже по дорозі додому. Цікаво ж!..

Закарпаття мало славну когорту українських політиків. Згадаймо президента Карпатської України Августина Волошина, голову Сойму Августина Штефана, голову Хустських народних зборів 1919 року Михайла Бращайка, президента Гуцульської Республіки Степана Клочурака, братів Климпушів і братів Реваїв та десятки–десятки інших.

Попри те, що Закарпаття розташоване біля чотирьох європейських кордонів, літературні переклади тут радше є винятком, ніж правилом. Тому кожна книжка іншої культури, яка з’являється на світ зусиллями закарпатців, — уже знакова подія.

П’ятий з’їзд Асоціації українських письменників відбувся в Києві без зайвого галасу.
Кризу, в яку потрапила АУП на дванадцятий рік свого існування, присутні на з’їзді 25 літераторів із різних регіонів України пояснювали багатьма причинами. Не останньою була і несподівана смерть президента АУП Ігоря Римарука, яка взагалі обезголовила організацію.

Історики вже сходяться на тому, що Карпатська Україна стала ключовим моментом закарпатської історії ХХ століття. Саме нею природно завершився чехословацький міжвоєнний період із парламентською демократією та поступовим національним самоусвідомленням місцевих українців.

Із кожним роком дедалі менше залишається людей, які особисто знали президента Карпатської України Августина Волошина. Однією з останніх свідків тих подій є 90–річна сестра Ольга, черниця–василіянка, яка нині живе в Хусті.
На будинку, поруч із хустською Свято–вознесенською греко–католицькою церквою, меморіальна дошка. Із неї дізнаюся, що тут у 1938–1939 роках мешкав Августин Волошин. Нині тут невеличкий жіночий монастир. Дзвоню в електричний дзвінок. До брами виходить молода черниця.

Леся Воронина належить до найпопулярніших вітчизняних дитячих письменників. Її твори активно видають, транслюють по радіо, друкують у часописах, вони перемагають у рейтингах. Сама пані Леся справляє враження тихої і домашньої. Що ж насправді ховається за цим поглядом уважних темних очей у великих окулярах — спробували ми з’ясувати в авторки нямликів, агентів 000, хлюсів та інших потойбічних істот.

У п’ятницю та суботу в Ужгороді вчетверте відбудеться фестиваль еротичного мистецтва «Березневі коти». Головний «двигун» дійства поет і учитель української мови в угорській школі під Ужгородом Вік Коврей знову виносить на глядацький суд фестини, подібних яким в Україні немає.

Центр Хуста, обрамлений вежами греко–католицького, реформатського, римо–католицького та православного храмів, може позмагатися з Ужгородом та Мукачевом. Але, ясна річ, у мініатюрі, адже мешкає тут сьогодні близько тридцяти двох тисяч осіб.
Та не войовничим середньовіччям став відомим Хуст у Європі. Наприкінці 1938–го та на початку 1939 років до маленького, тоді двадцятитисячного, містечка в Карпатах була прикута увага світових політиків та преси. Американські, німецькі, італійські, французькі, британські журналісти, не кажучи вже про сусідів, пишуть репортажі та інтерв’ю з цього досі нікому не відомого краю. Бо саме звідси може початися... Велика Україна. Несподівана карта в тогочасній політичній колоді.
Після того як у щойно проголошеної автономної частини Чехословаччини — Підкарпатської Русі — Угорщина відібрала три найбільші міста — Ужгород, Мукачеве та Берегове, влада перебирається в єдине містечко, що залишилося на її теренах, — у Хуст. Здавалося б, така обкраяна територія без головних центрів, залізниці та урядової дороги не зможе вижити. Ба ні! Народний ентузіазм був величезний, адже закарпатці будували свою державність. І ця державність була українською. Уже 3 грудня 1938 року назва Карпатська Україна стає для цієї гірської землі домінуючою.
Населення Хуста за кілька зимових місяців подвоїлося. Адже сюди переїхали всі крайові установи з Ужгорода та Мукачева, прибуло чимало біженців з окупованої мадярами території.
До Хуста звернуті погляди українців усього світу. Сюди приїжджають Олександр Олесь та Микола Аркас, Роман Шухевич та Олег Ольжич. Тисячі галицьких хлопців нелегально переходять кордон, аби будувати Україну за Карпатами.