Карпатський «Штірліц»

22.04.2009
Карпатський «Штірліц»

Доктор історичних наук Сергій Федака.

Історики вже сходяться на тому, що Карпатська Україна стала ключовим моментом закарпатської історії ХХ століття. Саме нею природно завершився чехословацький міжвоєнний період із парламентською демократією та поступовим національним самоусвідомленням місцевих українців.

Саме з Карпатської України розпочався і відлік нового державного статусу Закарпаття — від «нічийної землі» в центрі Європи, за який боролися то Угорщина, то Чехословаччина, до логічного возз’єднання з іншими українськими землями. Карпатська Україна вже самою своєю появою змусила Сталіна долучити до своїх загарбницьких планів і цей бунтівливий шматок далекої карпатської землиці, аби не мати в майбутньому головний біль через українське питання, яке вкотре постало.

Ясна річ, що такі визначні події мали би отримати належне відтворення і в мистецтві. Але досі наші письменники, композитори чи художники не вельми квапилися відтворити цей переломний момент в історії свого краю. Можливо, через десятиліття шельмування та фальсифікацій. Лише зараз можемо більш–менш приблизно уявити картину тих подій. Певні спроби зробили закарпатські прозаїки Юрій Мейгеш та Іван Долгош у романах «Срібна Земля» та «Заплакала Тиса кров’ю». Та, на жаль, ці твори так і не стали широко прочитаними. (Останній навіть не побачив світ окремою книжкою).

Тому будь–який твір на цю тему відразу привертає до себе увагу, особливо напередодні 70–річного ювілею, який вперше відзначався на державному рівні. І мусимо з приємністю зазначити, що нарешті з’явилася книжка, яка поставила великі історичні події Карпатської України на належний їм художній рівень.

Недавно видавництво «Карпати» презентувало книжку доктора історичних наук Сергія Федаки «Карпатський кросворд». І, напевно, автором цієї книжки мав стати саме цей професор–енциклопедист, який, до того ж, є самобутнім прозаїком, поетом та публіцистом. Поєднання історичного мислення, широкого фактажу та художнього бачення зробило художньо–документальну повість вибуховою за своєю енергетикою та інтригою. Кажу про себе: не заспокоївся доти, поки не перегорнув останню — 220–ту — сторінку. Була четверта година ранку, але від прочитаного настільки був заведений, що заснути так і не зміг. У голові знову і знову переплітався карпатський ребус: Гітлер і Горті, Муссоліні і Сталін, Бенеш і Тісо, Волошин і його урядовці. І, ясна річ, десятки і сотні реальних маленьких героїв, які вірили у свою Карпатську Україну і віддавали за неї життя.

Сергій Федака написав книжку в дуже рідкісному для української літератури жанрі: політичної хроніки. Читаючи «Карпатський кросворд», наче ширяєш Центральною Європою — з Ужгорода до Праги, з Берліна до Будапешта, з Варшави до Риму, з Москви до Відня, зі Львова до Хуста. Ось вона перед тобою — розгадка цієї неймовірно складної інтелектуальної головоломки, в конструюванні якої брали участь найсильніші політичні фігури тодіш­ньої Європи.

Сергій Федака подає події ледь не стенографічним стилем, але наводить їх стільки і на стількох різних рівнях, що крок за кроком ти таки добираєшся до істини, яку надійно ховали півстоліття за бетонним муром різних смертельно ворожих ідеологій. І, пізнавши цю гірку правду, проймаєшся щемом і гордістю за те, що в цій брудній грі найчистішими виявилися найслабші. Бо вони таки пішли захищати рідну землю від окупантів, тим самим зберігаючи чесне ім’я свого народу в історії.

Сам автор вказує на схожу манеру письма в Юліана Семенова, автора десятка історико–політичних романів. (Завдяки екранізації його «Сімнадцяти миттєвостей весни» навіть радянські куховарки знали весь штаб Гітлера). У професора Сергія Федаки, ясна річ, більше уваги звернено на історизм, ніж на художність. Але повість від цього не програє, бо дуже правильно вибрана тональність і темп оповіді. Читається вона не згірш за найзакрученіший детектив.

Композиція книжки у вигляді хроніки робить її дуже зручною для майбутнього доповнення. Адже чи не щороку відкривають нові матеріали та документи, які проливають світло на маловідомі нюанси «великої карпатської гри 1939 року».