Одна моя знайома, в якої вже понад рік живе маленьке собача, нещодавно дуже емоційно скаржилася на «цю дурепу Мусю, яка знову погризла в коридорі всі шпалери». «Квартира не моя, — пояснювала Ірина. — А хазяйка, коли побачила подерті стіни, влаштувала такий скандал... Довелося оббігати півміста, щоб знайти такі самі шпалери, заклеїти дірки...» Знайома бідкалася, що вже й карала собаку, і кричала на Мусю, і мордою у «шкоду» тикала, але результату це не дало. Собака все одно дере стіни. А ще без упину гавкає, залишившись одна у квартирі. Розпитавши колег, друзів та родичів, які тримають чи колись тримали собак у квартирах, я з’ясувала, що зі схожими проблемами (чи зараз, чи багато років тому) стикалися практично всі. Лагідні «пупсики», залишені в чотирьох стінах без нагляду господаря, нерідко перетворювалися на нестримних монстрів–руйнівників. Цуценята завдають меншої шкоди: скавчать, гризуть взуття, роблять калюжі на килимах і залишають купки під дверима. А дорослі собаки сильніші, вони можуть перевертати стільці, розбирати меблі (!!!), шматувати лінолеум, рити паркет, гризти стіни. Неприємна штука, особливо коли ти «знімаєш» житло. Чому це відбувається і що з цим робити? Як угамувати «чотирилапого друга» і навчити його поважати людські правила? Із цим запитанням «УМ» вирішила звернутися до спеціаліста з дресирування.

«Тупий, ледачий, хитрий», — таку несподівану характеристику дала символу 2010 року всесвітньо відома дресирувальниця Людмила Шевченко, яка знає тигрів як ніхто інший. Адже більшу частину свого життя вона разом із чоловіком Володимиром дресирує хижаків. Через руки цієї пари пройшли близько 150 хижаків. Володимир Шевченко, відколи очолив Національний цирк України, вирішив «зав’язати» з роботою на манежі. Про це ж тепер подумує і пані Людмила, яка продовжує виступати, але намагається передати максимум досвіду своїм молодшим колегам Юлії та Миколі Козирєвим...

— Вони якось брали участь у програмі «Битва екстрасенсів», — розповідає професіонал–кінолог Ігор Заповітряний. — Тоді людину помістили в камеру, яку закопали під землю на глибину близько 2,5 метра. Трубку для дихання вивели вбік, до дерева, щоб не було чути. І ось на площі приблизно 40 на 40 метрів екстрасенси мали вказати, де знаходиться людина. Минула година пошуків — не знайшли. Один лише виявив місце схову, але сам зізнався, що не якимось надчуттям, а просто вирахувавши середню точку між телекамерами, що оточували майданчик для зйомок. А потім випустили наших собак. Буран вказав місце за дев’яносто секунд, Жива — за шістдесят.
— Не Жива, а Марджи Колор Сайт, — поправляє начальник єдиного в Україні кінологічного центру МНС Валерій Гомзар. Йому, схоже, подобається підкреслювати родовитість, навіть аристократичність своїх вихованців — чотирилапих співробітників центру.

Звістка про сенсаційну палеонтологічну знахідку в передгір’ї Карпат, на південно–західній околиці Старуні, сколихнула тогочасний науковий світ. Дивуватися, без перебільшення, було чому: раніше вчені за зоною вічної мерзлоти знаходили лише скелетовані частини великих тварин, які населяли нашу планету в льодовиковий період. А ось старунський носоріг потрапив на очі землянам на початку ХХ століття в натуральному вигляді — збереглися не лише шкіра, м’язи та внутрішні органи, а й рештки рослинної їжі, якою він зо двадцять тисяч років тому востаннє поласував перед трагічною загибеллю, потрапивши в пастку озокеритового, тобто воскового, озера. Можливо, ускочив у халепу, коли тікав, не розбираючи дороги, від переслідувачів з кам’яними сокирами — наших далеких предків. Хоч би як там не було, та саме завдяки природному бальзамуванню в щільних шарах озокериту волохатий носоріг і не «всохся» до розмірів скелета. Ця перша і подальші знахідки в долині місцевої річки Великий Лукавець, зокрема й тіло мамонта, мали величезну наукову цінність не тільки в контексті вивчення зниклої фауни, а й додали нових знань щодо життя–буття кроманьйонців — людей розумних і біологічно найближчих до нас, сьогоднішніх.

Наша газета повідомляла, що нещодавно на острові Тузла однойменна прикордонна застава подарувала Прем'єр-міністру Юрію Єханурову теж Тузлу — 4-місячне цуценя німецької вівчарки. Журналістам у Сімферополі він відверто зізнався, що, мовляв, найбільше зрадіє маленькій Тузлі його внука. І ось «УМ» вдалося дізнатися, що до подарунка опосередковано причетний і давній знайомий нашої газети Микола Альошин, підполковник, начальник кінологічної служби управління Кримського територіального командування Внутрішніх військ МВС України. Адже колеги-прикордонники знайшли Тузлу саме у його розпліднику.

Мешканцям портового міста Іллічівська у ці дні ніякі зоопарки не потрібні. Достатньо дiстатися до моря, приміром, на той же Сухий лиман, де зимує перелітне птаство.

Верховна Рада України ухвалила в новій редакції Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження», врахувавши пропозиції Президента Віктора Ющенка. Це вже третя спроба України за останні півроку мати закон, який захищає братів наших менших. Першу редакцію такого законопроекту парламент ухвалив у вересні, повторно за нього депутати проголосували у грудні — але на обидва закони Президент наклав вето. Оскільки ті мали статті, які не відповідають Конституції України.

Хто не вірить у теорію Дарвіна, як правило, заспокоює себе так: у наші часи ще жодна мавпа людиною не стала. Не повірите, але така тенденція вже намітилася. Британський професор Ендрю Уайтен і його колеги з університету University St. Andrews під час експедиції в Конго зняли прихованою камерою шимпанзе, який використовував «набір інструментів».

Вчені з відділу науки тварин Тайванського національного університету вивели трьох флуоресцентних свиней, повідомляє Бі-Бі-Сі. Дослідники сподіваються, що їхня робота допоможе в наступних дослідженнях стовбурових клітин. Науковці на чолі з професором Ву Сінн-чіном кажуть, що їхні свині є єдиними у світі, які день і ніч світяться — як зовні, так і зсередини.

зробила російська газета «Новые Известия». Газета констатує, що найпопулярнішими серед російської політичної еліти є лабрадори. Можливо тому, що собаку такої породи тримає президент Володимир Путін.