Позавчора на чемпіонаті світу з водних видів спорту, що триває в Барселоні, з різницею в кілька годин українська скарбничка поповнилася двома нагородами. Миколаївець Ілля Кваша, як «УМ» уже повідомляла, виграв «срібло» на метровому трампліні, а наші синхроністки здобули «бронзу» в командних змаганнях. Проте якщо здобуток титулованого Кваші — призера Олімпійських ігор, володаря багатьох європейських та планетарних нагород — став таким собі статусним явищем, то от медаль водних грацій має неабияку історичну цінність. Власне, «бронза» Барселони–2013 — перша нагорода, виграна українськими синхроністками на чемпіонатах світу.

Здається, великий спорт уже давно вийшов за рамки суто ігрового, змагального дійства. Хоча, можливо, він ніколи й не перебував у цій площині. Зрештою, на здобутки спортсменів усе частіше дивляться через політичну призму, а їх самих сприймають вже не інакше, як дипломатів у тренувальних костюмах. Зайвим тому підтвердженням стала XXVII Універсіада, яка позавчора завершилася в Казані. Відмашку на її старті давав президент Росії — Володимир Путін, а на закритті студентських Ігор головною дійовою особою був прем’єр–міністр країни–господарки Дмитро Медвєдєв.

Висота, на яку 5 липня в Лозанні злетів харків’янин Богдан Бондаренко, стояла непідкореною 19 років. Натомість національний рекорд України у стрибках у висоту взагалі протримався майже три десятиліття. Узявши планку на позначці 2,41 м, 23–річний Богдан Бондаренко дуже близько підійшов до, здавалося б, вічного рекорду планети Хав’єра Сотомайора (2,45 м), який тримається чверть століття. Одразу після швейцарського тріумфу офіційний сайт Міжнародної федерації легкої атлетики вийшов із матеріалом: «Бондаренко більше не «андердог». І справді, тепер Богдан Бондаренко — національний рекордсмен, світова зірка стрибків у висоту, котра від початку сезону виграла три етапи престижних змагань «Діамантова ліга» й, узагалі, четвертий атлет за всю історію легкої атлетики, кому вдалося підкорити планку на «гросмейстерській» висоті — 2,40. До речі, учора, вдруге поспіль, Європейська федерація легкої атлетики назвала Богдана кращим атлетом місяця.

Сьогодні у Казані завершується XXVII Універсіада. Наостанок нерозіграними залишилися дев’ять із 353 комплектів нагород. Щоправда, зайві грами дорогоцінного металу жодним чином не вплинуть на розстановку сил на верхівці медального заліку, адже із величезним відривом переможцем неофіційного командного протистояння достроково стали господарі. Росіяни перемогли майже в третині змагальних дисциплін, побивши рекорд китайських студентів (75 медалей) за кількістю виграного «золота».

Позавчора на підходах до НСК «Олімпійський», де київське «Динамо» матчем із «Волинню» розпочинало новий чемпіонат країни, один із молодих динамівських уболівальників у доволі жартівливій формі запитав свого товариша: «А ти валокордин узяв?».

На відміну від поєдинків «Об’єднаного турніру», де донеччани, забивши один м’яч, фінішували на останньому місці, в грі за Суперкубок України «Шахтар» виглядав веселіше й цікавіше. Власне, таким, яким запам’ятався в минулому сезоні, коли обіграв «Чорноморець» тричі. Тож здобути п’ятий за ліком Суперкубок (і зрівнятися за цим показником із «Динамо») «гірникам» було не складно, навіть граючи без учорашніх лідерів Фернандіньйо та Мхітаряна.

Виставивши проти світового студентства практично повноцінну олімпійську збірну, росіяни тим само забезпечили собі гегемонію на домашній Універсіаді. Із наближенням фінішу XXVII Всесвітніх студентських ігор у Казані перевага Росії у загальному медальному заліку зростає, немов на дріжджах. Станом на 16:00 четверга за кількістю здобутого «золота» господарі переважали найближчих переслідувачів, китайців, майже у вісім разів (62 проти 8). В активі українських студентів на той час було шість золотих відзнак, дві з яких — на рахунку боксерів — Олександра Гвоздика та Дмитра Митрофанова.

Відтоді як у 2004 році в Україні почали розігрувати Суперкубок, донецький «Шахтар» лише одного разу, в 2009 році, не брав у ньому участі. Водночас лідером за кількістю перемог у матчі–відкритті сезону є київське «Динамо», яке п’ять разів вигравало цей поєдинок.

Попри критичну налаштованість багатьох футбольних функціонерів та протестні настрої у вболівальницькому середовищі, «Об’єднаний турнір» виявився вдалим «аперитивом» перед стартом національних чемпіонатів України та Росії. Любителі футболу отримали хороші спортивні емоції, а команди здобули важливий ігровий досвід перед стартом сезону. Та ще й заробили чималі гроші від спонсорів «непростого» змагання.

«Ми граємо проти хороших команд в умовах, наближених до бойо­вих. Ці поєдинки дуже відрізняються від матчів, які ми зазвичай проводимо на зборах», — зазначив перед вирішальним матчем із «Динамо» півзахисник «Спартака» Павло Яковлєв. І його команда, і кияни однозначно прагнули до перемоги, причому з однаковою мотивацією: «ми надто давно нічого не вигравали». Гору взяв бронзовий призер першості України. Яка не яка, а «галочка» в послужному списку Олега Блохіна як головного тренера рідного клубу.

Утриматися від проведення паралелей між «Об’єднаним турніром» та чемпіонатом СРСР важко. Суть порівняння — в тому, що титул переможця розіграють два найтитулованіші футбольні клуби Радянського Союзу — київське «Динамо» та московський «Спартак». Перед останнім туром саме цей дует команд посідає два чільні місця в турнірній таблиці. Тож в очному двобої, що відбудеться 7 липня на НСК «Олімпійський» о 19:00, вони й визначать першого тріумфатора «Об’єднаного турніру». Ви­грають спартаківці — Кубок поїде до Москви. Не програє «Динамо», яке після трьох турів залишається єдиною непереможеною командою ОТ, — трофей дістанеться «біло–синім». Кияни, нагадаємо, вигравали союзний чемпіонат найбільше — 13 разів; спартаківці — 12.