Попри критичну налаштованість багатьох футбольних функціонерів та протестні настрої у вболівальницькому середовищі, «Об’єднаний турнір» виявився вдалим «аперитивом» перед стартом національних чемпіонатів України та Росії. Любителі футболу отримали хороші спортивні емоції, а команди здобули важливий ігровий досвід перед стартом сезону. Та ще й заробили чималі гроші від спонсорів «непростого» змагання.
«Ми граємо проти хороших команд в умовах, наближених до бойових. Ці поєдинки дуже відрізняються від матчів, які ми зазвичай проводимо на зборах», — зазначив перед вирішальним матчем із «Динамо» півзахисник «Спартака» Павло Яковлєв. І його команда, і кияни однозначно прагнули до перемоги, причому з однаковою мотивацією: «ми надто давно нічого не вигравали». Гору взяв бронзовий призер першості України. Яка не яка, а «галочка» в послужному списку Олега Блохіна як головного тренера рідного клубу.
Заключний поєдинок ОТ, в якому спартаківці та динамівці визначали переможця, вийшов принциповим і безкомпромісним. Таким, яким і хотіли побачити його понад 50 тисяч уболівальників, що палко підтримували свою команду на НСК «Олімпійський». Попри формально товариський статус матчу, напруга і на полі, і на трибунах іноді сягала рівня «класичного» дербі «Динамо» — «Спартак» радянських часів. Нагадаємо, йдеться про дві найтитулованіші футбольні команди СРСР. Може, саме з огляду на це середній вік аудиторії на трибунах був дещо вищим, ніж на «звичайних» домашніх матчах динамівців. Уже згодом, після перемоги «біло–синіх», і під НСК «Олімпійський», і у віддалених районах міста можна було почути не лише сучасні «кричалки», а й речівки фанів 80–х років. Про спартаківців, найбільших ворогів Києва тих часів, — теж.
При цьому сектори київських «ультрас» позавчора ввечері знову були порожніми — найактивніші й найорганізованіші столичні фани таким чином висловили своє ставлення до «Об’єднаного турніру», який російська сторона вважає «репетицією» єдиного чемпіонату двох країн.
«Проти об’єднань!» — це зміст не надто великого біло–синього банера, що його звісили вболівальники по центру верхнього ярусу. Промовистий факт: за розпорядженням організаторів одразу після початку гри цей транспарант наказали згорнути.
Мабуть, «газпромівці» нишком потирають руки: мовляв, ти диви, українці випендрювалися, виступали проти «об’єднаного» — а яку величезну явку забезпечили! Більшу, ніж зазвичай на матчах внутрішнього чемпіонату!
Важко сказати, який фактор був вирішальним для присутності 50 тисяч запальних уболівальників на трибунах «Олімпійського» в неділю. Мабуть, і те, що в Україні скучили за «політичними» «зарубами» із московськими клубами (точніше — конкретно зі «Спартаком»), і те, що квитки на комфортний стадіон при комфортній погоді були дуже дешевими — від 10 грн. Хтозна, чи була б такою ж суттєвою явка і на цей «об’єбол», і на ймовірний єдиний чемпіонат, якби перепустки коштували 50 грн. і більше, а українці й росіяни зустрічалися не раз на семирічку, а по вісім разів за сезон. Ми ж народ такий: де можна — понадкушуємо, а свого не віддамо. Український, а надто київський футбольний уболівальник — політично свідомий. На прикладі ОЧ із Росією, де обіцяють велике видовище і великі гроші за участь, він розуміє: якщо сьогодні між свободою й хлібом обрати хліб, то завтра не матимемо ані хліба, ані свободи. Це ж «Газпром». З якого б дива він викидав би на товариський турнір майже 6 млн. доларів, якби не мав міркувань про далекосяжні російські інтереси в Україні?
А щодо київських «ультрас», то вони на стадіоні таки з’явилися. Невдовзі після початку другого тайму більше сотні «біло–синіх» бійців «стрибнула» на гостьовий сектор, де заводили пісні близько 300 спартаківських фанів, що приїхали з різних міст Росії. Кулачний бій та взаємне поливання водою й пивом тривав недовго. Дві ворогуючі сторони оперативно розділив загін «Беркута», а після гри «спартачів» виводили зі стадіону під посиленою охороною — знову як у старі добрі часи. «Ми ще зустрінемося! Але не в «ОТ», а в єврокубках!» — гукнув один із фанів Києва вслід «виїздюкам»–москвичам.
Хай там як, а ці інциденти аніскільки не зіпсували свято відвідувачам НСК «Олімпійський». За їхньою поведінкою та емоціями відчувалося, що Київ скучив за хорошим футболом і значними перемогами.
Каталізатором активної поведінки 50 тисяч уболівальників, які раз по раз запускали по трибунах живу хвилю і практично без перестану скандували назви улюбленого міста та клубу, «нейтралізуючи» гасла організованих «червоно–білих», стала гра команди Блохіна. Як відзначив перед «фіналом» Андрій Ярмоленко, динамівці в боргу перед своїми фанами. І хоча «Турнір чотирьох» — це лише товариський турнір, його виграш, думається, стане для динамівців стимулом на шляху до значно вагоміших здобутків.
Перед матчем наставник «Спартака» Валерій Карпін сказав, що у фіналі ОТ награватиме «основу» на перші матчі російської прем’єр–ліги. Найсильніших гравців кинув у бій із принциповим суперником і Олег Блохін, знайшовши місце у складі двом новачкам — Дьємерсі Мбокані та Джермейну Ленсу. Обидва футболісти в атаці діяли активно, проте взаєморозуміння з партнерами їм бракувало. Прикметно, що гол, забитий темношкірим голландцем у середині першого тайму, став результатом індивідуальних, а не командних дій. Ленс обікрав захисника, коли тому необачно відпасував м’яча воротар Сергій Песьяков (до речі, українця Андрія Диканя не було навіть у запасі). А подвоїли господарі рахунок після флангової комбінації: передачу Євгена Селіна з лівого флангу замкнув Олег Гусєв, який вийшов на заміну.
Загалом, у динамівців було чимало моментів, аби зробити рахунок розгромним. Однак, замість третього голу у ворота Песьякова, м’яч — після однієї з небагатьох вилазок «Спартака» — опинився за спиною Олександра Шовковського. Неочікуваний «подарунок», датований, щоправда, аж 92–ю хвилиною матчу, так розізлив капітана «Динамо», що він став ініціатором масштабної штовханини у своєму воротарському майданчику.
Вибір СаШо на позицію голкіпера в цьому матчі зрозумілий — він єдиний із нинішніх гравців брав участь у поєдинках зі «Спартаком» у Лізі чемпіонів 1994 року. Та все ж навіть підвищений градус емоцій не виправдовує поведінку капітана «Динамо», який на нервах ударив ногою форварда гостей, коли той після голу намагався якнайшвидше доправити м’яч у центр поля. Сутичка та обопільні удари в цю хвилину тягнули на кілька червоних карток, але «улюблений» суддя киян Юрій Вакс не дав навіть жодного «гірчичника».
Натомість донецькому «Шахтареві» «Об’єднаний турнір» приніс розчарування, адже чемпіони України посіли останнє місце, пропустивши поперед себе дві російські команди завдяки гіршим очним показникам. Хоча дивуватися таким результатам «гірників» не варто. «Ми будуємо нову команду», — пояснив головний тренер Мірча Луческу.
Перед початком програної «Зеніту» заключної зустрічі «Донбас–арена» попрощалася з уже колишнім «мотором» команди Фернандіньйо і на власні очі — у складі опонентів — побачила ще одного колишнього лідера — Анатолія Тимощука, який повернувся в Санкт–Петербург із «Баварії» і заграв за пітерців перший матч.
«Шахтар» — «Зеніт» — 0:1 (Бистров, 89)
«Ш»: Каніболоцький (П’ятов, 46), Ракицький (Чигринський, 62), Кучер, Срна, Ісмаїлі (Соболь, 46), Веллінгтон, Д. Коста, Гюбшман (Степаненко, 73), Фред (Гречишкин, 46), Тайсон, Л. Адріано (Майкон, 73)
«Динамо» — «Спартак» — 2:1 (Ленс, 15; Гусєв, 61 — Інсаурральде, 90+2)
«Д»: Шовковський, Селін, Віда, Хачеріді, Д. Сильва, Гармаш (Вукоєвич, 46), Аруна (Кранчар, 54), Велозу (Буяльский, 90), Ярмоленко (Гусєв, 46), Ленс (Дуду, 46), Мбокані (Мехмеді, 62)
«С»: Песьяков, Д. Комбаров, Боккетті, Бризгалов (Інсаурральде, 58), Паршивлюк, Глушаков, Коста, Хурадо, Білялетдинов (Кротов, 46), Яковлєв, Мовсісян (Еменіке, 63)
Попередження: Д. Сильва, 24 — Хурадо, 35; Боккетті, 45; Коста, 70
Суддя — Вакс (Україна)
Київ, НСК «Олімпійський», 51 300 глядачів
Підсумкова таблиця:
В Н П М О
1. «Динамо» 3 1 0 8–5 10
2. «Спартак» 1 1 2 3–3 4
3. «Зеніт» 1 1 2 5–6 4
4. «Шахтар» 1 1 2 1–3 4
ПРЯМА МОВА Олег Блохін, головний тренер «Динамо»:
— Якщо на матч прийшла 51 тисяча уболівальників, це свідчить про те, що команда показує якийсь футбол. Думаю, якби команда не демонструвала достойну гру, навіть на «Спартак» не зібралося б стільки глядачів. Тим більше, влітку, на товариський матч. Чудова атмосфера, хороша, бойова гра.
Валерій Карпін, головний тренер «Спартака»:
— Це був товариський турнір, який проходив в обстановці, наближеній до чемпіонату.
І ми, і київське «Динамо» передусім готуємося до старту у своїх національних першостях. Водночас дуже добре, що на матчах було багато вболівальників. Невже було б краще грати в іспанській Марбельї при порожніх трибунах?
На початку травня цього року Антоніна Самойлова планує встановити новий рекорд— стати першою українською альпіністкою, що зійшла на Еверест ТРИЧІ. >>
Нинішній чемпіонат іще триває, а УАФ уже дивиться в майбутнє й складає календар на наступний сезон. >>
Після серії турнірів у США найсильніші українські тенісистки повернулись до Європи, аби готуватись до головного змагання ґрунтового сезону — Ролан Гарроса, що стартує менш ніж за місяць. >>
Тренери-іноземці вже давно не сприймаються в українському спорті як щось неординарне. >>
За 100 днів до старту паризької Олімпіади в Греції запалили олімпійський вогонь, і тепер він долає маршрут довжиною в 5 тисяч кілометрів, щоб 26 липня дістатися берегів річки Сена, де заплановано церемонію відкриття ХХХIII літніх Ігор. >>
Світовий рекорд з безперервної гри в шахи побив нігерієць Тунде Онакоя— партія тривала 60 годин. Він перевершив попередній рекорд на 4 години. >>
