«Чув, у клубі музика грає? — перемовлялися чоловіки на автобусній зупинці. — Це кобзарів випускають. Треба сходити». У холі будинку культури зібралося багато стрітівчан: щороку випуск кобзарської школи — подія для села. Але не тільки для нього. Адже і школа ця унікальна — єдиний в Україні сільський заклад, де готують майстрів гри на бандурі. Тому не дивно, що на свято з нагоди вручення випускних атестатів приїхало чимало поважних людей: корифей українського театру, актриса Галина Яблонська, голова Національної спілки кобзарів України Володимир Єсипок, голова Фонду імені Тараса Шевченка Людмила Красицька, народні депутати Верховної Ради України Володимир Макієнко й Олександр Скібінецький.

На перший погляд — звичайна сільська школа. Не з тих, що за протекцією Президента будують до принагідних дат, а скромна двоповерхівка, зведена 50 років тому. Проте Красилівський навчально–виховний комплекс — особливий заклад не лише в масштабах Ставищанського району. Тут учні не просто здобувають базову середню освіту, а й вчаться водити трактори та автомобілі, а по закінченню школи отримують водійські посвідчення державного зразка. 80 відсотків випускників стають студентами вищих навчальних закладів, і багато з них стажуються за кордоном. На території школи — єдина діюча в районі теплиця, на пришкільних ділянках діти самі вирощують городину для їдальні, а після уроків у комп’ютерних класах заходять в інтернет. Тепер директор сільської школи мріє про басейн.

Аргументів у скептиків було предостатньо. Деякі обурювалися, що дітям доведеться займатися у дві зміни, а коли стало зрозуміло, що старий метод забивання паль (а без цього неможливо було почати будівництво) призведе до аварійності сусідніх будівель, до відповідних органів посипалися «сигнали». Але про це команда голови районної адміністрації Наталії Чегодар сьогодні згадувати не хоче, вважаючи, що свою правоту довела справою.

Новина про те, що у Луцьку хочуть ліквідувати школу–інтернат, умить облетіла не лише Волинь. До Луцька почали телефонувати випускники цього закладу з усіх усюд. А серед них є багато відомих людей, які досягли в житті своїх висот. Це і доктори наук, лікарі, артисти, журналісти, художники, вчителі — словом, як і в кожній школі. Вже 28 травня на сесії Луцької міськради депутати мали голосувати за ліквідацію школи–інтернату як юридичної особи і створення на її базі загальноосвітньої школи під номером вісім (цю школу свого часу реформували в реабілітаційний центр для дітей з обмеженими можливостями).
Щоправда новостворена школа–ліцей (бо торік інтернат один раз уже реформувався і в ньому відкрився ліцейний правознавчий клас із посиленою фізичною підготовкою) має залишити пришкільний інтернат. Діти, які жили в інтернаті, начебто й надалі там будуть жити і навчатися. Але всі чи ні — це має визначити спеціальна комісія конкретно щодо кожної дитини. Однозначно в інтернаті мають залишитися діти–сироти. Що буде з рештою — питання відкрите. Профільна депутатська комісія запропонувала поки що добре вивчити ситуацію, і тільки тоді виносити питання на голосування. Бо надто воно вже делікатне. Та поспішність, з якою луцькі чиновники взялися за реформування школи–інтернату, дуже насторожує й дає підстави засумніватися у найліпших намірах реформаторів.

Кампанія з проведення незалежного зовнішнього оцінювання завершилася. І якщо середня школа, переживши ці своєрідні «жнива», може зітхнути з полегшенням , то для вищих навчальних закладів гаряча пора тільки починається. Що дасть обов’язкове зовнішнє тестування нашій системі освіти? До яких наслідків може призвести? «УМ» вирішила поцікавитися думкою людини, яка співпрацює і зі школою, і з ВНЗ. Наш співрозмовник — Григорій Фрейман, кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри суспільно–політичних дисциплін Київського національного університету внутрішніх справ. Пан Григорій є співавтором тренувальних до зовнішнього тестування тестів, програм та підручників з історії України для 11–річної та 12–річної профільної школи.

11 квітня Президент України Віктор Ющенко своїм указом звільнив Віктора Скопенка з посади ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ющенко призначив виконувачем обов’язків ректора Володимира Литвина і доручив уряду оголосити конкурс та провести вибори ректора університету. Віктор Скопенко образився і заявив, що збирається у суді відстоювати своє право керувати університетом... 23–й рік поспіль. Утім позивач не може не знати, що вже рік триває судовий процес із протилежно поставленим питанням — щодо незаконності перебування Скопенка на ректорській посаді. Сьогодні в Печерському районному суді відбудеться чергове його засідання, на якому, нарешті, судді мають оприлюднити своє рішення. Процес розпочатий за позовом випускника історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Сергія Пархоменка. Активіст правозахисного руху твердить, що дипломи КНУ ім. Шевченка недійсні, бо підписані незаконним керівником ВНЗ.

Після розлучення з дружиною одесит Олександр Матвійчук самотужки виховував доньку Аліну. Упродовж шести років дівчинкою опікувався тільки батько. Ірина — мама дитини — жила в цей час у своєї матері, цілими днями була на роботі й дуже рідко провідувала Аліну. За шість років Ірина, за її власними свідченнями в суді, витратила на доньку аж цілих... 150 доларів! Учителі Аліни бачили її маму тричі, тоді як батько щодня забирав малу зі школи. Назвати жінку гарною матір’ю не повертався язик ні в кого, хто знав цю родину. Але з якогось дива жінка вирішила відсудити доньку, коли тій виповнилося 8 років. Одеський суд всупереч бажанню дівчинки вирішив забрати малу в тата і передати на виховання мамі. Обурений батько шукає правди...

22 квітня випускники шкіл і ті, хто бажають цього року вступити до вищих навчальних закладів, складатимуть тести з української мови та літератури — перший етап Зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Цей етап мають пройти всі, незалежно від обраного майбутнього фаху. Реєстрація бажаючих узяти участь у ЗНО закінчилася ще 1 березня, і зараз у більшість областей уже розіслані запрошення. За ними, а також за посвідченнями особи абітурієнтів впускатимуть на пункти тестування. Масовість іспиту з мови та літератури вже створює проблеми для організаторів тестування. Тим часом самі його учасники сумлінно повторюють пройдене у школі й ходять до репетиторів. Попередження, багато разів висловлене чиновниками Міносвіти, повторюється і в запрошеннях: «шпори» не пройдуть. А чи справді ЗНО є панацеєю від корупції?

Флотська столиця стала двадцять першим регіоном України, куди співаючий ректор, «юний орел» Михайло Поплавський, залетів «всерйоз і надовго». Минулої п’ятниці зі своїми професорами, аспірантами та студентами у форматі творчого вечора «З любов’ю до Севастополя» він презентував новостворену філію вузу. Причому не деінде, а на найбільшій концертній сцені міста і головного культурно–просвітницького закладу російського Чорноморського флоту — Будинку офіцерів флоту. А ще було спілкування «наживо» з випускниками місцевих шкіл, їхніми батьками, просто фотографування зі всіма бажаючими — одне слово, реалізація власної ж піар–технології чи то повномасштабної «атаки на місто», як висловився сам Михайло Михайлович.

Реформи в освіті — питання підвищеної відповідальності. Тут навіть приказку «Сім разів відмір — один відріж» варто множити на кільканадцять разів, аби новації дійсно мали користь. Свою ініціативу керівництво Київської середньої спеціальної музичної школи–інтернату імені Миколи Лисенка «перемірювало» роками. Останньою краплею на користь негайних змін став той факт, що після закінчення Школи її випускники, обминаючи вітчизняні консерваторії та музучилища, прямують за кордон. Причому фінансові мотиви у цій міґрації не є стовідсотково вирішальними. Юні музиканти — а таких за останні п’ятнадцять років набралося більше ста — заявляють, що коли вони вступлять до тієї ж консерваторії, то за лекціями–семінарами–сесіями–заліками просто не матимуть часу якісно займатися музикою. Навчальна програма в консерваторії чи іншому спеціалізованому вищому навчальному закладі переобтяжена загальноосвітніми предметами. А тому заради диплома про вищу освіту доводиться або ж ризикувати здоров’ям, оскільки для головного у навчальному процесі майбутнього музиканта — власне гри на інструментах — залишаються хіба що нічні години, або ж махнути рукою на свій виконавський рівень і стати–таки бакалавром чи магістром... «Потрібна альтернатива», — каже директор КССМШ ім. Лисенка Валентин Шерстюк і разом із викладачами Школи пропонує свій варіант розв’язання цієї проблеми.