Українську співачку Марію Бурмаку народ знає не тільки за її виступами на сцені, а й завдяки активній громадській діяльності як під час революційних подій, так і в «мирні» дні. Протягом багатьох років Марія бере активну участь у боротьбі з епідемією ВІЛ/СНІДу, торік співачка стала обличчям кампанії «Ваше здоров'я — у ваших руках», щоб інформувати людей про наявність антиретровірусной терапії і закликати людей проходити тестування на ВІЛ. А на День захисту дітей Бурмака заспівала на благодійному концерті «Нехай завжди буду я» в Одесі, підтримавши ініціативу Лілії Подкопаєвої.

Українські наркологи б'ють на сполох: від отруєння алкоголем (не фальсифікатом!) щороку вмирає близько десяти тисяч наших співвітчизників, а за смертністю від цирозу печінки наша держава протягом останніх п'яти років б'є всі європейські рекорди. І чим далі, тим молодшим стає обличчя вітчизняного алкоголізму - 16-річні пацієнти наркодиспансерів уже нікого не дивують.

11 кревних родичів - кузенів і кузин, які мешкають у Сполучених Штатах, добровільно лягли на операційних стіл, аби позбутися такого важливого органа травлення, як шлунок. Ні, вони не втратили останні рештки здорового глузду, як може здатися на перший погляд. Бідахи погодилися на операцію, щоб уникнути розвитку рідкісної форми раку, яка передається на генетичному рівні, повідомляє агенція «Ассошіейтед пресс».

Колись лікарі могли тільки мріяти про препарат, який би очищував організм від токсинів при отруєннях алкоголем, грибами чи хімікатами, при різних інфекційних захворюваннях, розладах кишечнику, хворобах шкіри й нирок, при алергійних реакціях, цукровому діабеті, гнійно-септичних захворюванях тощо і при цьому не мав би протипоказань і побічних ефектів.

До півторарічного віку Владислав був звичайним малюком -допитливим і непосидючим, любив погратися, як і всі діти. А потім мама хлопчика запідозрила недобре: син швидко втомлювався, часто плакав, його нудило від катання на гойдалці, відвертало від улюбленої їжі... Магнітно-резонансна томографія показала - у дитини була велика пухлина головного мозку.

Закон каже, що власники громадських закладiв повинні нарешті врахувати інтереси людей, які не хочуть дихати тютюновим димом, і надати їм окреме приміщення. Втім є побоювання, що ця норма буде проігнорована українцями так само, як і положення про заборону палити у громадських місцях, люди знову проігнорують загальне правило свободи, про яке мені розповів координатор коаліції «За вільну від тютюнового диму Україну» Костянтин Красовський: «Моя свобода махати руками закінчується там, де починається ваш ніс.

У своїй хатинці «на курячих ніжках» Олександра Семенівна Макаренко мешкає одна. Донька з Дніпропетровська навідується рідко. По сусідству хат на їхньому хуторі немає взагалі — у Заоріллі, що в Царичанському районі, їх залишилося не більше десятка. Ото й тільки навпроти сім'я з Дніпропетровська придбала садибу, до якої інколи приїздить. А так навіть слівцем перемовитися ні з ким. Тому бабі Саньці (так вона представилася кореспондентові «УМ») доводиться сподіватися лише на саму себе.

Такого несподіваного висновку дiйшли працівники контрольно-ревізійного управління в Черкаській області, коли перевірили 130 лікувальних установ та закладів Шевченкового краю. «Неефективний розподіл медичних препаратів iз виконання державних програм «Цукровий діабет», «Онкологія» та «Туберкульоз» Міністерством охорони здоров'я, яке відповідає за централізоване їх постачання, просто дивує, — розповідає «Україні молодій» прес-секретар контрольно-ревізійного управління у Черкаській області Інна Хімічук. — Адже область одержує лікарські засоби від цих недуг у значно більшій кількості, ніж їх потребує. Черкаський онкодиспансер направляв на адресу МОЗ України листи з проханням перерозподілити медикаменти в інші регіони, але відповіді так і не одержав. Оскільки не використані вчасно ліки підлягають знищенню, то державнi кошти знову летять на вітер».

Терапевти й дієтологи тепер, як і півстоліття тому, радять людям побільше вживати вітаміни «з грядки», аби не потерпати від нестачі в організмі корисних речовин. Хто не знає, що людям треба їсти моркву (в ній багато каротину), гризти яблука (вітамін С), жувати крiп та петрушку (джерело фолієвої кислоти тощо), ласувати вишнями (вітамін Р) і не відмовлятися від малокалорійних салатиків із огірків, помідорів та капусти (багато «правильної» води, вітамінів В2 і В6). Ось тільки ми отримуємо значно меншу «вітамінну дозу» з кілограму спожитої зелені, ніж наші бабусі й дідусі. Як стверджують дослідники з Техаського університету в Остині, фрукти й овочі сьогодні містять менше вітамінів і мінералів, ніж 50 років тому.

У мене від раку підшлункової залози помер дідусь. Я, хоч і була малою, добре пам'ятаю, як за кілька місяців змарнів цей кремезний чоловік, як нишком плакала моя мама, готуючи йому дієтичний супчик. Як він, стогнучи від нестерпного болю, сидів на лавці під вишнями, відмовляючись повернутися до лікарняної палати, бо там пахло смертю. Як лікарі розводили руками, а дідусь, незважаючи на невтішні прогнози, до останнього вірив, що одужає. І зміг би, напевно, якби медики раніше поставили правильний діагноз і вчасно почали лікування. На жаль, лікарі зрозуміли причини дідусевого нездужання надто пізно — на такій стадії раку його могло б урятувати лише диво. Дива не сталося...