Минулого року 26-річного українця Ярослава Поповича було визнано найкращим молодим гонщиком «Тур де Франс». Наш співвітчизник уже багато років мешкає в Італії, де має власний будинок під Флоренцією. Його поява в Києві — величезна рідкість, тому на прес-конференцію з Поповичем у розважальному комплексі «Арена» зібралося чимало журналістів.
Колись Ярослава запитали, за що його обрав у свою команду Ленс Армстронг, і галичанин відповів: за усмішку. Хоча це й жарт (а директор американської команди «Діскавері ченнел» Йоган Брюнель бачить у Поповичі майбутнього фаворита багатоденних велоперегонів), але він дiйсно весь час усміхнений і відкритий для спілкування.
У цьому році найголовнішою метою Ярослава буде «Тур де Франс», який стартує 1 липня. Сам Армстронг вважає, що вже в поточному сезоні Попо повинен якщо не виграти «Велику петлю», то принаймні «забити» місце серед топ-гонщиків.
До України Ярослав завітав після «Туру Джорджії» у США, де посів третє місце. Із запитання про те, як розпочався для нього «рік великих очікувань», і «стартувало» наше спілкування.

Призначивши фінал Кубка України на 2 травня, Федерація футболу дала можливість динамівцям Києва зробити собі та своєму тренерові подарунок на ювілей. Адже саме цього дня у 1986 році «Динамо» здобуло Кубок володарів кубків європейських країн, перегравши мадридський «Атлетико». Тепер суперником киян був запорізький «Металург», шанси якого здобути почесний трофей букмекери оцінювали лише як 1 до 10. На різницю команд у класі відреагували і вболівальники — їх на фінал прийшло всього 25 тисяч. На верхній ярус квитки не продавали взагалі, нижній виявився заповненим на три чверті, причому два центральні сектори на сонячному боці (загалом близько 5 тисяч місць) окупували гості із Запоріжжя.

28-й тур національної першості, що передував кубковому фіналу й розтягнувся на три дні, став рекордним за результативністю — 33 голи у восьми матчах (у середньому — 4,13 за гру). Особливо відзначилися гості, які відправляли у ворота господарів у середньому по 2,5 м'яча за матч! Чи можуть пояснити це журналісти, якщо тренери «найдірявіших» команд — Іван Балан із Маріуполя та Мирон Маркевич із Харкова — заявили на прес-конференціях лише те, що будуть розбиратися і робити висновки?

Увійти двічі в одну річку й двічі виграти за дуже несприятливих умов можливо. Це в Кубку УЄФА продемонстрував середняк англійської першості «Міддлсбро». Зрозуміло, що «річковики», як ще називають «Боро», представляють «стару добру» Англію, де «камбеки» (наш аналог — вольові перемоги) завжди мали популярність і вписувалися у безкомпромісний імідж родоначальників футболу. Однак двічі поспіль виявитися на коні, поступаючись 0:3, — це навіть для Британських островів явище неординарне.

Востаннє «Барселона» грала у фіналі Кубка європейських чемпіонів 12 років тому. Тоді, у 1994-му, каталонці поступилися «Мілану» — 0:4, а тепер взяли своєрідний реванш.
Цікаво, що обидва учасники фінального поєдинку, який відбудеться 17 травня в Парижі, свій передостанній крок до почесного трофея зробили за схожим сценарієм — мінімально виграли в першому матчі і відстояли нулі на табло у повторних поєдинках. На цьому схожість завершується, бо «Барса» вдома не могла так відверто грати на утримання проти «Мілана», як це робив «Арсенал» у зустрічі з «Вільяреалом».

Чимало киян, які в другій половині пасхального дня вибралися на променад, були неабияк здивовані децибелами, які доносилися з боку стадіону «Динамо». Футболу цього дня не було, як і концерту на Європейській площі. Епіцентром уваги святкового натовпу стала арка Дружби народів, під якою відкривали свій домашній сезон вітчизняні богатирі у суперництві з атлетами ще з дев'яти країн. За подіями на спеціалізованому майданчику постійно спостерігало щонайменше 10 тисяч глядачів. Враховуючи ротацію публіки, адже видовище тривало вісім годин, подію відвідала цілком «футбольна» аудиторія — до 30 тисяч осіб.

Востаннє перед розпадом СРСР збірна Союзу виступила на чемпіонаті Європи з кінного спорту у 1991 році і посіла там друге місце. Тоді троє з чотирьох кінників представляли Україну. Серед них був і олімпійський чемпіон Олег Ковшов, який цей епізод на прес-конференції в агенції «Укрінформ» згадав не випадково. Ми справді мали в недалекому минулому гарні позиції на міжнародній арені й приносили левову частку слави союзному кінному спорту. За роки незалежності відбувся очевидний спад, оскільки вид спорту потребує значного фінансування, не приносячи ніяких дивідендів. І ось останнім часом ситуація ніби змінюється у позитивний бік. І зараз упевнено почувається в сідлі Ковшов, який сьогодні й наступні два дні братиме участь у представницькому міжнародному турнірі з виїздки для спортсменів східноєвропейських країн.

Обидві команди, які зустрілися у вівторок на іспанському стадіоні «Мадригал», мали шанс уперше в своїй історії вийти у фінал Кубка європейських чемпіонів. Нагадаємо, що «Вільяреал» до цієї стадії дійшов із першої ж спроби, у своєму дебютному сезоні в Суперлізі, а ось «Арсенал»... Відсутність досягнень лондонських «канонірів» на континентальній арені найліпше ілюструють численні анекдоти про Арсена Венгера та чашки (cups), які в англійській мові позначаються так само, як і кубки. Скажімо, такий: «Чому Венгер за десять років так і не призвичаївся до англійської традиції пити чай? — Бо за цей час у нього так і не з'явилося жодної чашки». Справді. Навіть у часи найбільших злетів «Арсеналу» фатально не щастило в єврокубках.

Убагатіїв — свої дивацтва, які логіка пересічного українця не сприймає. Скажімо, «Шахтар» свого часу не захотів переплатити першоліговим «Карпатам» за телетрансляцію зі Львова, але запросто викупив у «біло-зелених» молодого голкіпера Шуста за мільйон доларів. Пояснити, чому в цій ситуації донеччани не рахувалися з грішми, а в іншій — «вперлися рогом», важко. При цьому позиції гірників у фінансових питаннях виявилися настільки принциповими, що вони стали авторами своєрідного «ноу-хау» у вітчизняному футболі.

Напередодні першого європейського етапу «королівських перегонів» дехто, напевно, намагався розізлити багаторічного фаворита «Формули-1» Міхаеля Шумахера. Ходили чутки про перехід німця в іншу команду, натякали на завершення кар'єри... Але зрештою з'явилося підтвердження, що Шумі-старший залишиться у «Феррарі» ще надовго. І на домашньому автодромі італійської «Скудерії» в Імолі Міхаель довів, що має порох у порохівницях.