Вітчизняні фармацевтичні заводи випускають дуже мало препаратів, призначених для лікування дітей. Причина банальна — не вигідно. Мікстури для малюків проходять триваліший етап досліджень, потребують спеціального обладнання та контролю. Усі ж фармпідприємства в Україні давно приватизовані, заробляють гроші без підтримки держави, тому націлені на солідний і, головне, швидкий прибуток. Ліки для малечі явно не вписуються у цю економічну схему. А отже, батьки змушені або витрачати кошти на дорогі імпортні препарати, або кришити на шматочки «дорослі» пігулки.

Успіх особистої «війни» пацієнта з цукровим діабетом (як, власне, і з будь-якою іншою хворобою) насамперед залежить від своєчасного виявлення болячки. Якщо не діагностувати діабет на ранній стадії, хвороба розцвіте в організмі буйним цвітом і встигне дати пишний букет ускладень, які спричиняють інвалідність і смерть хворих. За даними українського МОЗ, у різних країнах світу саме хворі на діабет формують до 85 відсотків усіх товариств сліпих. Близько половини хворих на цукровий діабет першого типу помирає від хронічної ниркової недостатності. Серед таких хворих у 2—5 разів частіше діагностують інфаркт міокарда, ніж у здорових людей того ж віку. Більше того, на діабетиків припадає від 50 до 70 відсотків усіх ампутацій нижніх кінцівок, не пов'язаних із травматизмом, а гангрена нижніх кінцівок у таких пацієнтів трапляється у 200 (!!!) разів частіше, ніж у людей, які не мають проблем із виробленням інсуліну та засвоєнням глюкози.

Медики, покликані боротися з важкими хворобами цивілізації, констатують, що людство чимдалі все більше потерпає від болячок, не пов'язаних із атаками вірусно-бактеріальної природи. У всьому світi щороку збільшується відсоток підлітків і зовсім маленьких дітей, які потерпають від зайвої ваги. А темпи зростання кількості дорослих американців, хворих на ожиріння, просто лякають заокеанських ескулапів. Тому співробітники різних університетів не вилазять з лабораторій у пошуках точних відповідей на питання: «Чому люди жиріють?» і «Що б це його з'їсти (як варіант — випити чи вколоти), аби схуднути?».

Весна, яка вже за тиждень вступить у свої права, разом із веселими зграйками перелітних птахів може принести не тільки сонячну погоду і гарний настрій. Вірусологи побоюються, що качки та гуси-лебеді, які невдовзі масово повертатимуться з вирію, захоплять із собою неприємний «подаруночок» — розмножений у молоднякові вірус пташиного грипу. І, хоч на сьогоднішній день в Україні не зареєстровано жодного випадку захворювання людей на пташиний грип, та й з птахами все начебто гаразд, ситуація може швидко змінитися. Але чи готові українці зустріти «пернату загрозу»? Чи вистачає нам обладнання і реактивів, аби оперативно знаходити сліди патогенного вірусу в людській крові? Яким чином проводяться такі дослідження? Відповіді на ці та інші запитання кореспондентка «УМ» шукала в Центральній санепідстанції МОЗ України.

Відсутність витверезників — одна з найгостріших проблем Харкова. Таке повідомлення зробив на прес-конференції заступник міського голови, директор Департаменту охорони здоров'я і соціальних питань міськради Ігор Шурма. За його словами, існуюча нині практика, коли всіх громадян напідпитку, які потребують негайного лікування, звозять до клініки швидкої невідкладної допомоги, — більше не витримує жодної критики. А все тому, що подібні пацієнти вже давно стали справжнім стихійним лихом для персоналу вищезгаданого медичного закладу. Лише за останні півроку тут трапилося сім випадків, коли хворі у нетверезому стані або їхні родичі з кулаками та газовими балончиками кидалися на медиків, наносячи їм тяжкі травми. Причому жодна з порушених у цьому зв'язку кримінальних справ так і не була доведена до суду. А відтак, резюмує пан Шурма, нетверезі громадяни, які потребують негайної медичної допомоги, повинні отримувати її у спеціальних закладах. Тобто у дещо забутих витверезниках.

Дієтологи не втомлюються називати цей продукт «білою смертю». Хоча ще у 1977 році Всесвітня організація охорони здоров'я констатувала, що цукор не викликає ожиріння, хвороб серця, не спричиняє зниження вмісту вітамінів і мінеральних речовин у людському організмі. У чому ж справа, хто має рацію?

Владі, онучці Катерини Степанівни, виповнилося чотири роки, але за весь цей час дівчинка не почула від своєї матері пісні або казочки, не посиділа в неї на руках, не отримала «ложечку за тата»... Навпаки, Владочка сама допомагає бабусі годувати маму «через трубку» і розказує неньці нехитрі віршики. А бабуся тільки втирає сльози і молить Бога, щоб її кровиночка одужала. З того самого дня, коли Людмилу привезли додому з пологового будинку в коматозному стані, Катерина Степанівна забула, що таке сон. 58-річна мешканка міста Монастирище Черкаської області доглядає дочку відтоді, як до її оселі прийшла ця біда...

Унікальний за складністю й оснащеністю комплекс під назвою Max-Well, який будується у місті-супутнику Києва, буде складатися з клініки для лікування онкологічних і кардіологічних захворювань та з виробничого комплексу для розробки біофармацевтичних препаратів. Інвестори передбачають, що вже на початку 2008 року клініка, розрахована на 250 місць, зможе прийняти своїх перших пацієнтів — людей, які страждають від різноманітних серцевих патологій та онкологічних захворювань. Як розповіли «УМ» представники компанії Max-Well Biopharma (головний офіс), загальна сума інвестицій у створення комплексу становить понад 60 мільйонів доларів.

Цікаво, якою була б ваша реакція, якби шанований професор, який знає про різні інфекції практично все, раптом заявив, що йому як лікарю і вам як пацієнту абсолютно все одно, який саме вірус змусив вас обкладатися з усіх боків носовичками й активно збивати температуру? Мовляв, грип — не грип (та хоч би й парагрип!), а на список медикаментів, які доведеться купувати в аптеці, конкретизація діагнозу «ГРВІ» практично не вплине. Як, власне, і на безпосередній процес одужання... Почувши від спiврозмовника таке неординарне твердження, я трохи зі стільця не впала. А потім натиснула на диктофоні кнопку «запис» і продовжила бесіду з головним інфекціоністом МОЗ України, завідувачем кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені Богомольця, доктором медичних наук, професором Сергієм КРАМАРЄВИМ.

«Усе це заради маленького хлопчика, якого багато хто встиг полюбити і який не дожив навіть до свого четвертого дня народження. Все це заради наших дітей...». Такими словами півтора року тому розпочала установчі збори благодійного фонду «Краб» житомирянка Лариса Лавренюк. Про цю мужню жінку, яка, втративши сина, не замкнулася у своєму горі, а вирішила допомагати іншим, «УМ» свого часу вже розповідала. Саме пані Ларисі належить ідея об'єднати батьків, чиї діти в різний час лікувалися в дитячому відділенні Iнституту онкологiї АМН України і просто небайдужих до чужого горя людей.