Справжня трагедія розгулялася на одному з приватних помешкань у Звенигородці на Черкащині: там у щойновикопаній криниці піском насмерть присипало копача.
Як повідомив «Україні молодій» Костянтин Проценко, помічник начальника Управління МінНС у Черкаській області, чоловік вже викопав 8 метрів криниці, коли раптом пішов плавун і його в одну мить засипало піском по самі груди. На допомогу товаришеві люди спустили другого копача. Той швиденько взявся рятувати нещасного, але пішов другий плавун й піском засипало обох.

Компанія із семи чоловік вирішила відпочити на природі. Для цього «туристи» подалися на «Жигулях» та джипові на леваду неподалік села Сушки Канівського району. Там вони так загулялися, що й не помітили, як раптом їх почала обступати вода. Коли люди кинулися вирулювати на сушу, то було вже запізно. «Жигулі» зав'язли у багнюці, хоч на руках їх неси. А могутній джип героїчно опирався й пробував видертися на сушу. Та тільки це йому також не вдалося.

Монастирищенський район у Шевченковому краю вважається одним із найвіддаленіших: він «примостився» аж під боком у сусідки черкащан — Вінницької області. Отож якщо виникає потреба рятувати життя людині, то тамтешні медики сподіваються тільки на власний досвід та знання. Тому тут стараються, аби районна лікарня була оснащена усім необхідним, і роблять усе можливе, аби у Монастирищі приживалися лікарі. Нещодавно Монастирищенська районна лікарня придбала для родини своїх лікарів трикімнатну квартиру, а ще два автомобілі — для потреб лікувального закладу. Вдалося також замінити діряву плоску покрівлю на шатрову, відремонтувати дах над приміщеннями пральні та дезкамери, осилили й ремонт у поліклінічному відділенні.

Рік тому селищна рада у Стеблеві Корсунь-Шевченківського району власним коштом взялася утримувати сільську пожежну частину. Для Черкащини таке є майже дивиною. Адже в теперішні часи сільське начальство жахається пожежних депо, мов чуми, мовляв, це ще бабка надвоє ворожила — горітиме чи не горітиме, а тут грошики вийми та виклади.
Проте у Стеблевому вирішили на вічне наше «либонь» не покладатися й на лиху, котре може трапитися з будь-ким i будь-коли, не економити. І не помилилися. «Наші пожежники рятують від вогню не тільки своє селище, а й сусідні села — Шендерівку, Сидорівку, Комарівку», — розповідає «УМ» голова Стеблевого Надія Данильченко.

У Чорнобаї Черкаської області у тамтешню гімназію забіг собака й покусав шістьох дітей. Згодом виявилося, що пес був скажений, і тепер медики роблять ін'єкції школярам від сказу.

Як повідомив «Україні молодій» Микола Зубко, завідувач відділу особливо небезпечних інфекцій Черкаської обласної СЕС, спочатку діти гралися з дворняжкою на вулиці, тоді хтось із них почав дражнити її й забіг у школу. Звісно, пес кинувся туди ж і вже у класі дав волю своїм зубам.

Сьогодні лікар часто не зробить зайвого кроку, якщо у його пацієнта порожньо в гаманці. А байдужість та халатність стають у наш час для людей у білих халатах практично нормою. Усе це прикривають низькими заробітками медиків, мовляв, а що їм залишається робити? Тільки самі медики при цьому чомусь забувають, що їхнi хворі здебільшого живуть у таких самих злиднях, що в кишенях у них гуляє вітер. Але лікарю на це начхати.

Ця страшна історія трапилася в Черкасах 3 жовтня, якраз на День учителя. Вранці семирічний Владик, як завжди, пішов до школи, й ніщо не віщувало біди...

Якщо ви досі не були в Кам'янці на Черкащині, яка славиться своїм державним історико -культурним заповідником, то зробіть це. Й вас зустріне чисте та привітне містечко, якому більше 300 років. Воно таке ж затишне, як і в ті часи, коли цими тихими вуличками ходили декабристи, коли тут відпочивали Петро Чайковський та Олександр Пушкін.

Історія Кам'янки, назва якої пішла від гранітних берегів річки Тясмин, що віками шумить цим неймовірно мальовничим містом, надаючи йому особливого колориту, тісно пов'язана з життям та славою героїв Вітчизняної війни 1812 року. Тут бували генерали М. Раєвський, О. Єрмолов, поет В. Давидов. Вони приїздили у маєток Катерини Самойлової, вдови М. Раєвського, котра вийшла заміж за Л. Давидова. Тут же, вийшовши у відставку, мешкав їхнiй молодший син полковник В. Давидов. Цей нащадок древнього дворянського роду був у Кам'янці одним із керівників тамтешньої управи Південного товариства декабристів, надавши свій будинок для штаб-квартири. Саме тут декабристи проводили свої таємні наради, й участь у них брали П. Пестель, М.Бестужев-Рюмін, С. Волконский, М.Орлов,І. Якушкін, С. Муравйов-Апостол.

Палати на десятьох хворих, у кожного з яких рука чи нога на витяжці, страшна задуха навіть у коридорах, особливо влітку, коли найвищий пік травматизму, — таким донедавна було Черкаське обласне дитяче травматологічне відділення. Ремонт там не проводили, бо років з 10—15 велися балачки, що це відділення з Першої міської лікарні, в якій воно базується нині, переведуть в обласну дитячу, котру будували, наче мокре горіло. Обіцянки залишилися цяцянками: дитяча лікарня у Черкасах стала вічним довгобудом.

Правду кажуть: жінці стільки років — на скільки вона виглядає. Отож баба Дуня Вишимірська з Кам'янки Черкаської області виглядає досить-таки молодо, років так на... 90. І я їй ніколи не дала б більше, аби не старенький паспорт цієї довгожительки Шевченкового краю, де чорним по білому написано, що народилася вона у 1890 році.
«Пам'ятаю, ми тільки одружилися і їдемо з чоловіком до бабусі на день народження, а я й запитую: скільки це бабі років? А він: по-моєму 85! Наступного року знову поспішаємо до неї на іменини, а чоловік й тоді відповідає мені, що бабі 85 років», — розповідає Світлана Гаврилівна Діденко, внучата невістка баби Дуні.

У неділю над Черкащиною яскраво світило весняне сонце, й для селян, котрі святкували Явдоху, це стало добрим знаком. Вони знають: така прикмета підтверджує, що весна справді рання, тож треба ворушитися, пам'ятаючи, що весняний день рік годує. На сьогодні в Шевченковому краю вже підживлено третину озимини. В обласному управлінні сільського господарства стверджують, що аміачну селітру купують по 550 гривень за тонну. Загалом області для посівної компанії потрібно 70 тисяч тонн мінеральних добрив. Утім у господарств залишаються питання щодо мінеральних добрив і ціни на них. Як правило, не всім легко доступитися до дешевої селітри безпосередньо на заводі, а тому доводиться купувати її втридорога через посередників.