У Кам'янці над Тясмином зупинився час

      Якщо ви досі не були в Кам'янці на Черкащині, яка славиться своїм державним історико -культурним заповідником, то зробіть це. Й вас зустріне  чисте та привітне містечко, якому більше 300 років. Воно таке ж затишне, як і в ті часи, коли цими тихими вуличками ходили декабристи, коли тут відпочивали Петро Чайковський та Олександр Пушкін.

      Історія Кам'янки, назва якої пішла від гранітних берегів річки Тясмин, що віками шумить цим неймовірно мальовничим містом, надаючи йому особливого колориту, тісно пов'язана з життям та славою героїв Вітчизняної війни 1812 року. Тут бували генерали М. Раєвський, О. Єрмолов, поет В. Давидов. Вони приїздили у маєток Катерини Самойлової, вдови М. Раєвського, котра вийшла заміж за Л. Давидова. Тут же, вийшовши у відставку, мешкав їхнiй молодший син полковник В. Давидов. Цей нащадок древнього дворянського роду був у Кам'янці одним із керівників тамтешньої управи Південного товариства декабристів, надавши свій будинок для штаб-квартири. Саме тут декабристи проводили свої таємні наради, й участь у них брали  П. Пестель, М.Бестужев-Рюмін, С. Волконский, М.Орлов,І. Якушкін, С. Муравйов-Апостол.

      Кам'янчани змогли зберегти ці славні сторінки свого минулого, й гостям міста тут є на що подивитися. У 1820 — 1822 роках тут кілька разів був Пушкін. Зісланий царем на південь Росії, поет любив поїздки у Кам'янку й нерідко проводив час у бібліотеці Давидових. Тут він написав свої  «Я пережив свої бажання», «Поволі рідшає хмарок легкий туман...», закінчив «Кавказького бранця», а на полях однієї з книг у бібліотеці Давидових написав «Ваш тихий, милий Каменград я полишати геть не рад». Він і не залишив: Олександра Сергійовича кам'янчани увічнили у парку імені Декабристів, поставивши там, у тіні розкішних дерев, чудовий пам'ятник поету.  Неподалік від нього — пам'ятник самим декабристам. Взагалі у парку над Тясмином ніби зупинився час. При вході до літературно-меморіального музею Пушкіна і Чайковського,  який є частиною державного заповідника, теж у тіні дерев вас зустріне у задумі кам'яний Петро Ілліч. По доріжці до так званого «зеленого будиночка», який родина Давидових збудувала ще на початку XIX століття, великий композитор не раз ходив. Там  у Давидових містилися бібліотека, більярд й збиралися декабристи.

      Петро Чайковський вперше приїхав до Кам'янки у 1865 році відвідати свою сестру Сашеньку, яка була заміжня за сином декабриста Л. Давидова. З того часу майже 30 років підряд Петро Ілліч гостював у сестри, й та старалася створити йому найкращі умови для роботи — спеціально відвела композитору флігель, купила піаніно. Тут він працював над циклом п'єс «Пори року», операми «Євгеній Онєгін», «Орлеанська діва», «Черевички», «Мазепа», Другим фортепіанним концертом, дитячим одноактним балетом «Лебедине озеро». Петро Ілліч писав, що він «знайшов у Кам'янці те відчуття миру у душі, котрого марно шукав у Москві й Петербурзі».

      У музеї його імені стоїть тепер рояль сім'ї Давидових, якого торкалися пальці великого композитора. Як він звучить, ви б чули! Коли головний хранитель фондів музею Людмила Туренко, яка працює тут уже майже 35 років, сіла за той рояль й заграла, ми завмерли: хотілося слухати ту мелодію ще і ще.

      «Ми просто щасливі, що цей інструмент тепер у хорошому стані. А зовсім недавно без сліз на нього не можна було дивитися — він був увесь вологий від холоду, який панував у музеї. Тому ми дуже вдячні черкаському «губернатору» Вадиму Льошенку, який прислухався до нашого прохання й допоміг вирішити питання з будівництвом нової котельні», — розповідає «Україні молодій» директор Кам'янського державного історико- культурного заповідника Галина Таран.

      Пані Галина каже, що працювати в умовах, коли зуб на зуб не попадає, було досить важко. Але ще тяжче було дивитися на те, як безжальний холод дістає музейні експонати, — серце розривалося. Від перепадів температури була реальна загроза втрати музейних раритетів, тому й звернулися по підтримку до голови Черкаської обласної адміністрації. Й минулої осені біля музею було зведено невеличку котельню, отож цю зиму тут ніхто не замерзав: ні наукові працівники, ні цінні експонати.  

      За словами Галини Михайлівни, минулого року заповідник відвідали 31 тисяча людей — туристів цікавили музей Пушкіна та Чайковського, краєзнавчий музей, історичний музей, картинна галерея, експозиція Холодноярської республіки. А ще тут проводяться виставки картин місцевих художників, наразі відвідувачі мають змогу познайомитися з творчістю дев'ятикласника з села Ребедайлівки Миколи Темного. Галина Таран каже, що хлопчина він талановитий і з іскрою Божою, дуже мріє стати художником. Взагалі працівники заповідника не тільки зберігають славне минуле свого краю, вони піклуються й про його майбутнє. Й таким прикладом може бути започаткований ними конкурс піаністів, присвячений пам'яті Чайковського, який тут проводять.