Якщо доля заведе вас до Черкас і на вулиці Чигиринській ви побачите меблевий салон «Марель» Черкаського деревообробного комбінату — обов'язково завітайте туди. Безсумнівно, ви здивуєтеся побаченому, як і всі відвідувачі цього торговельного закладу: такі гарні меблі виробляють у Черкасах? Адже в салоні від вишуканих комфортних спальних гарнітурів, диванів, ліжок, крісел із натуральної деревини просто очі розбігаються, а душа наповнюється гордістю за своїх — уміємо ж!
«Покупці часто запитують, чи залучали ми до роботи дизайнерів, коли оздоблювали салон. Люди не вірять, що це зроблено власними силами», — розповідає «Україні молодій» Анжела Одарич, директор меблевого салону «Марель». У салоні й справді якийсь особливий затишок. За словами пані Анжели, ті покупці, котрі за меблями до них приходять не вперше, як правило, наступного разу приводять і своїх друзів чи сусідів, це й є своєрідною оцінкою нинішньої роботи черкаських меблярів. До речі, такий же меблевий салон «Марель» ДОК відкрив i в Києві, на Оболоні.

Майже 1000 гектарів нового лісу посадили цього року черкаські лісівники, це на 17 відсотків більше, ніж минулого. На 7 мільйонів гривень зросла й реалізація продукції, а це дозволило Черкаському державному лісогосподарському об'єднанню «Черкасиліс» підвищити людям заробітки в середньому на 150 гривень.

70 років тому, у вересні 1934 року, на лівобережжі Черкащини було створено Золотоніський держлісгосп, куди увійшли чотири лісництва — Золотоніське, Ліплявське, Прохорівське та Вільхівське. Першим директором призначили Григорія Кипу. З допомогою коней та волів лісівники вже тоді садили щороку до 100 гектарів лісу.
У післявоєнні часи, коли керівником став Іван Єсипов, трудівники держлісгоспу вручну заліснили сосною 2000 гектарів сипучих пісків. Окрім цього, засадили лісосмугами Золотоніський, Драбівський та Чорнобаївський райони, а у прибережній полосі вздовж Сули та Дніпра створили лісову водозахисну зону. Таку трудову славу, започатковану старшими поколіннями працівників лісу, якими у різні часи керували С.В. Болденков, А.Т.Вакуленко, Л.А. Бондаренко, М.Д.Биченко, М.Д.Андріуца, тут утримують і сьогодні.
Про теперішню роботу підприємства розповідає керівник Золотоніського держлісгоспу, заслужений працівник лісового господарства Микола Собченко, який працює лісівником 32 роки.

Заповіт свого знаменитого земляка Михайла Максимовича, першого ректора Київського університету, який родом із хутора Тимківщина села Богуславець Золотоніського району, про те, щоб «споминали його хоч мислями, хоч устами», черкащани справно виконують. Тут кілька років тому обласна рада та обласна державна адміністрація запровадили щорічну краєзнавчу премію імені Михайла Максимовича.

У рекордні терміни, буквально за чотири минулі місяці, Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» ввело в дію газорозподільчу станцію «Будище» та газопровід — відгалуження від магістрального газопроводу «Союз» на території Звенигородського району Черкаської області.

У четвер у Корсуні періщив дощ, на вулиці було холодно й незатишно, але люди зібралися на мітинг, зорганізований командою Віктора Ющенка. На зустріч із людьми приїхали Іван Плющ, Юрій Костенко, Іван Заєць, Іван Томич.

Нам важко уявити свій побут без голубого вогника газової плити, на якій швидко можна приготувати смачний сніданок, обід чи вечерю. Такий комфорт на Черкащину прийшов більше 40 років тому.
У 1975 році Черкаський міськгаз та міжобласна виробнича контора скрапленого газу були об'єднані у виробниче об'єднання «Черкасигаз», яке нині забезпечує газом майже всю Черкащину й до складу якого входять 13 районних управлінь газового господарства.
Віднедавна біля керма ВАТ «Черкасигаз» — молодий та енергійний Олександр Олександрович Семенко, спокійна й виважена людина, так кажуть про нього у колективі. Про те, як працює й чим живе це підприємство сьогодні — наша розмова із Світланою Григорівною Шульгою, яка є заступником голови правління цього відкритого акціонерного товариства з економіки і фінансів. Пані Світлана працює на підприємстві 18 років, кілька років була головним бухгалтером, так що добре знає рідний колектив і його проблеми.

У Чигиринському районі Черкащини є земля, яку в народі називають Бердмудським трикутником: тут засіяне поле якщо не засушить, то заллє. Проте знайшлися господарі, котрі не злякались «аномалії» і спромоглись перетворити чималий нещасливий клаптик землі — чотири тисячі гектарів — на прибуткову ділянку. Успішними господарями стали робітники СТОВ «Чигиринська аграрна компанія». Своєю діяльністю воно вже сім років переконує скептиків у ефективності вкладених інвестицій і в тому, що на полі можна виростити гарний урожай і апетитно та ситно нагодувати тими харчами худобу.

На дамбі через Дніпро у районі Черкас днями сталася надзвичайна пригода, лише дивом усе обійшлося без жертв.

Центральний стадіон обласного центру, зведений ще наприкінці 50-х років, не бачив капітального ремонту більше 20 років. Тому має вигляд, далекий від привабливого: зруйновані бігові доріжки, старезні побиті сидіння на трибунах, занедбане адміністративне приміщення. Тепер же взялися й за нього: реконструкція черкаського стадіону, що розпочалася нещодавно, триватиме упродовж чотирьох років.