Столичні медики оприлюднили сенсаційні результати своєї роботи: їм вдалося виростити нові кровоносні судини 70–річному пацієнту. Фахівці Інституту клітинної терапії здійснили такий крок за допомогою стовбурових клітин пуповинної крові.

Позбутися хронічного стресу та нервового перенапруження можна досить простим способом — почати малювати. Сучасні психологи називають цей метод арт–терапією. Здавалось би, звичайні каракулі на папері... Але вони багато можуть розказати про свого творця — про його психологічний та емоційний стан, рівень самооцінки, стосунки в сім’ї. Ці малюнки — ніби закодовані послання до самого себе. У тернопільській арт–студії «Психолог і Я» нову методику апробували ще влітку. Сьогодні фахівці можуть похвалитися позитивними результатами.

Рівно 10 років тому з ініціативи Жака Ширака була підписана Паризька Хартія, яка проголосила 4 лютого Всесвітнім днем боротьби з раком. Відтоді науковці, лікарі, пацієнти, уряди країн, представники промисловості і бізнесу, різних релігійних конфесій та засобів масової інформації намагаються об’єднати свої зусилля для боротьби зі злоякісними новоутвореннями. Для того, щоб активізувати цей процес у нашій країні й виробити спільну стратегію протидії цьому захворюванню, Національний інститут раку закликав до співпраці представників українського суспільства. Планується, що сьогодні вдень, після обміну думками на засіданні «круглого столу», буде підписано відкритий Меморандум про співпрацю щодо подолання раку. Чим це допоможе пацієнтам онкологічних відділень — читайте на наступній шпальті «Здоров’я».

Фахівці змушені визнати — багаторічні зусилля провідних учених та лікарів–онкологів, озброєних передовими технологіями діагностики та лікування пухлинних захворювань, не досягли очікуваного успіху. Кількість хворих на рак надалі зростає, незважаючи на багатомільйонні витрати на лікування пацієнтів. Тому сучасні онкологи все більше схиляються до думки — пріоритетом має стати профілактика онкопатології. Спеціалісти ВООЗ називають профілактичні заходи економічно найбільш ефективним довгостроковим методом контролю раку. Про це журналістам розповів директор Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, президент благодійного фонду «Єдність проти раку», академік НАН України Василь Чехун. За його словами, сьогодні існує глибока прірва між фахівцями–онкологами, які володіють колосальним масивом знань, та пересічними громадянами, які позбавлені необхідної інформації. Подолати ж цей розрив допоможуть онкологи... у шкільному класі.

Минулого тижня журналістка «УМ» помітила цікаве оголошення в одній одеській аптеці, розташованій неподалік тамтешньої площі Незалежності (район Черемушки). Роздрукований на принтері текст «У продажу є вакцина від грипу» не міг не привернути увагу людини, яка не раз і не два чула від чиновників МОЗу про незаконність продажу препаратів для щеплення в закладах торгівлі. Відразу майнула думка: «А що, як ситуація в законодавстві змінилася?» Утім подальша розмова виявила ще «симпатичніші» речі. На запитання «Проти якого саме штаму вірусу грипу виробиться імунітет від цієї вакцини?» працівниця аптеки почала запевняти: «І проти сезонного, і пандемічного — будь–якого, це ж грип!» А тоді — «добивка»: «Беріть, беріть! Ви ж не хочете хворіти?»

Маленькій Діані виповнилося лише чотири роки, але її молочні залози виросли більше, ніж у десятирічної дівчинки. Дитина страждає на рідкісне захворювання — передчасне статеве дозрівання. Це коли гормони в дитини виділяються, як у дорослої людини. Таких дітей в області двоє. Кожні три місяці їм треба колоти дороговартісний гормон французького виробництва. Цей преперат утримує закриття зон росту і стримує статевий розвиток. Без нього дитина може вирости лише до метра 45 сантиметрів, ще в дошкільному віці мати менструації та зіштовхнутися з нездоровою увагою суспільства. Уникнути цих проблем було б дуже просто, якби сім’я була заможною...

Про зуби мудрості знають усі. Хтось чекає на них із нетерпінням (це ж бо ознака «дорослості»!), а хтось і чути про них не хоче — настільки вони вже набридли своїм вічним прорізанням. Ці примхливі «новоутворення» можуть вилазити кілька років, нагадуючи про себе нудним болем, а можуть і взагалі нашкодити усій щелепі. Про загрозу, яку нерідко несуть «зуби мудрості», про те, як рятуватися від масштабного запалення тканин і про велику роль звичайної соди у стоматологічному здоров’ї «УМ» розповіла професор кафедри стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені Шупика Ірина Мазур.

Коли я була маленька, до зубного лікаря мене не можна було затягнути навіть силоміць. Побувавши одного разу в кабінеті стоматолога, зовсім не хотілося «гостювати» там ще бодай раз у житті. Страшно ставало ще перед кабінетом: із–за дверей лунало грізне ревіння бормашини, гучний дитячий крик, і маленькі пацієнти у черзі в передчутті «дива» вмовляли батьків піти додому. Та й «антураж» усередині кабінету мало кого залишав байдужим... Певно, що людина, яка відчула на собі всі «принади» радянської стоматології, від переляку може назавжди забути дорогу до зубного спеціаліста. А дарма: нині у стоматологічних кабінетах все зовсім не так. Сьогодні можна посадити пацієнта у зручне крісло (майже ліжко — хоч лягай та спи!), здивувати його комфортним та безшумним лікуванням зубів, а від нестерпного болю позбавити одним простим уколом. Та ще й цукерочку подарувати — просто так, на згадку про приємні відвідини лікаря. Щоправда, як з’ясувала «УМ», деякі апарати й установки українці можуть побачити хіба що на спеціалізованих виставках. Але й того обладнання, яке сьогодні працює в більшості стоматкабінетів (як приватних, так і державних), вистачає для відновлення довіри пацієнтів до зубних спеціалістів.

Невисока, а поряд із лікарем–рятівником гренадерського зросту Миколою Бутніцьким — зовсім мініатюрна, Люба Палагнюк жваво крокує коридором реанімаційного відділення Івано–Франківського обласного перинатального центру до «палати виживання». Тут під апаратом штучної вентиляції легень вона перебувала на межі життя і смерті страшних 33 доби. Нині про ті пекельні дні і ночі нагадує рубець на передній частині Любиної шиї та СМС–повідомлення в пам’яті мобільного телефону її чоловіка Василя. У переданому тексті — лише кілька слів, що краяли серце: «Я все зрозуміла. Невже ми всі тут помремо?».

Людей, готових витрачати свій час, енергію і здоров’я, щоб безкорисно творити добрі справи, називають волонтерами. Для західного світу це добре відоме, поважне поняття. В Україні ж воно тільки–тільки починає зароджуватися разом зі створенням благодійних організацій, фондів, акцій. Найчисельнішим за кількістю волонтерів сьогодні є Всеукраїнський благодійних фонд «Серце до серця». Його унікальність полягає в тому, що переважна частина волонтерів — молодь, яка загорілася бажанням рятувати життя і здоров’я дітей.