Телеведучого Андрія Доманського найточніше характеризує вислів «по слово в кишеню не полізе». 36–річний шоумен із когорти тих, хто на будь–яке запитання відповідає без найменшої паузи і по темі. Тепер уже обличчя «Плюсів» (а не Нового каналу, як раніше) називає себе людиною–оркестром і не виключає, що згодом може з’явитися ще на якійсь «кнопці».

Однією з найпомітніших подій у вітчизняному телепросторі стало те, що упродовж останнього часу лідером за показниками динаміки росту серед основних каналів став Перший Національний. Якщо раніше державний мовник не входив у першу десятку, то зараз він потісняє «малі» канали великих медіа–груп і займає загальну 9—10–ту позицію за вигідною для великих каналів комерційною аудиторією «великі міста» (18+, 50 тис +). А за аудиторією 18+, вся Україна — взагалі 5—8–ме місце. Коли Перший показує найрейтинговіші програми, позаду періодично лишаються навіть ICTV, Новий канал, ТЕТ, «5–й канал» і російський «Первый канал. Всемирная сеть». 

На державному каналі зменшилася частка української мови і, за оцінками експертів, збільшилася кількість провладних матеріалів у новинах. Але усі бачать на екрані значно якісніший контент. Про усе це ми говоримо з Єгором Бенкендорфом, президентом Національної телекомпанії України (саме так іменує посаду і нинішнього очільника Першого Національного вивіска перед входом у його приймальню).

37–річний менеджер, завдяки якому «перша» кнопка стає рейтинговішою, як завжди останнім часом, виглядає втомленим, але у власному кабінетi він упевненіший, ніж на прес–конференціях. Відразу визнає, що не належить до тих, хто уміє красномовно говорити. Телевізійник, якого заслужено називають трудоголіком, каже: «Я думаю російською і, коли розмовляю українською, роблю багато помилок. Українську вчимо всією сім’єю». І несподівано додає: «Я жартую, що на Перший прийшов через ліжко. Моя дружина тут до мого призначення три роки працювала», — виявилося, на телеекрані, що працював поза моєю спиною, біля мапи України прогноз погоди розказувала Юлія Стахорська. У гендиректора НТКУ постійно перед очима ввімкнений Перший.

Тему погоди часто використовують, щоб зав’язати чи підтримати розмову, коли немає про що говорити. А для актора за освітою Миколи Луценка оздоблені дотепними приповідками повідомлення про спеку, дощ чи снігопади вже не один рік — телекар’єра. Хоча посада телесиноптика на каналі ICTV — це лише частина життя ведучого «Миколиної погоди». Ще його часто запрошують дублювати українською мовою героїв іноземних мультфільмів. А зовсім недавно пан Микола повернувся зі зйомок у Франції міжнародного шоу «Битва націй».Тож, окрім погоди, ми знайшли про що поговорити.

Якщо шукати відмінності між минулим і нинішнім телесезонами, то насамперед впадає в око масова поява на екранах у ролі ведучих керівників каналів. Щоправда, першим іще минулого листопада приклад показав в «Українській мрії» Олександр Богуцький, директор–президент каналу ICTV, він же — головний у телехолдингу Віктора Пінчука. Утім фурору не було. Оскільки соціально–економічний телепроект підтримки малого і середнього бізнесу не вписався у реалії — ухвалення Податкового кодексу. Підприємці та просто глядачі, відслідковуючи у новинах протистояння, не повірили у здійснення української мрії.

Володимир Зеленський, зайнявши керівне крісло на «Інтері», залишився у «Вечірньому кварталі» і захотів ще «співати соло» у програмі «Мільйонер — гаряче крісло» та стати співведучим проекту «Розсміши коміка». «Вован» і команда на екрані практично не змінилися, якщо не зважати на лояльність до нинішньої влади. Гумор від «95–го кварталу» вже став досить традиційним, хоча й користується популярністю у певної частини глядачів.

Проектів, які заслуговують на увагу тих, хто з телевізора намагається отримати інтелектуальну підзарядку, два — «Вечір з Миколою Княжицьким» на ТВі та Tkachenko.ua на «1+1».

Українські телеканали продовжують активно працевлаштовувати росіян. Ведучі політичних ток–шоу Савік Шустер та Євген Кисельов — це лише видимий фасад. Поза телеекраном помітно активізував консультаційну роботу на проросійському «Інтері» політтехнолог Ігор Шувалов, до порад якого дослуховуються не лише голова СБУ Ігор Хорошковський, фактичний власник цієї медіа–групи, а й Сергій Льовочкін — голова президентської адміністрації Віктора Януковича. На СТБ інформаційно–аналітичний департамент нещодавно очолив Михайло Єрмолаєв, який працював на російському каналі Рен–ТВ спочатку головним редактором, потім заступником головного редактора служби інформації.

Цього тижня на Новому каналі ранок для телеглядачів розпочався справді по–новому: замість трійці Фреймут — Педан — Притула ведучими «Підйому» стали Ольга Цибульська, Роман Скрипін та Андрій Шабанов. Зміна ведучих ранкового проекту на будь–якому іншому каналі — подія не надто значуща. Але «Підйом» — виняток. Бо за майже три роки роботи тріо Ольги Фреймут, Сашка Педана та Сергія Притули стало майже іконою стилю ранкового ефіру. Комусь вони подобались, хтось на них не хотів дивитися, а особливо — слухати, але це була команда, що працювала злагоджено і яскраво. Трохи більшу чи приблизно таку енергетику безпосередності, невимушеності й позитиву несли хіба що їхні попередники — Юрій Горбунов та Маша Єфросиніна.

За статистикою, на вітчизняних телеекранах показують лише 8 відсотків програм для дітей. Для порівняння, у розвинутих країнах цей показник — не менше 15 відсотків. До того ж наші телемовники часто намагаються замінити повноцінні дитячі передачі серіалами та мультфільмами іноземного виробництва не найкращого змісту. У цивілізованому світі є дитячі канали, виробництво телепроектів заохочується державою. У нас на окремих «кнопках» для дітей або немає нічого, або показують такі передачі переважно з 4–ї до 7–ї ранку. Хто з дітей дивиться у цей час телевізор?! Є, щоправда, єдиний україномовний канал «Малятко ТV». Але ніяких преференцій з боку держави він не має. І не всі глядачі мають до нього доступ, бо канал супутниковий.

«Чому мама не п’є каву? — Бо чай бодрить твою маму!». Римування слів, що звучать iз телевізора, не може не привернути увагу двозначністю. Але дорослі цей словесний мотлох відразу можуть викинути з пам’яті. А діти, навіть якщо не просиджують годинами перед телеекраном, а натрапили на «цікаву» рекламу випадково, через кілька днів можуть несподівано процитувати почуте в зовсім несподіваний момент — просто після озвученого мамою бажання попити каву...