Рішення президента не створювати прецедентів фактичного порушення Конституції, хай навіть за умов формальної наявності підстав для розпуску парламенту, викликало неймовірний шквал політичних емоцій у середовищі демократично налаштованої інтелігенції.

Довго ж тягнув лідер Соцпартії з поясненням рядовим соціалістам своєї ролі в розвалі демократичної коаліції, що складалася з парламентаріїв БЮТ, «Нашої України» та СПУ. Мороз мовчав навіть тоді, коли окремі однопартійці почали палити свої партквитки та виходити з лав СПУ. Але чи то ситуація з чисельністю рядів партії справді критична (незважаючи на запевнення лідерів СПУ, що в них усе гаразд), чи то не до «товаришів» зовсім вирішив звернутися Сан Санич (бо переважна кількість його тез підлабузницьки адресується Президенту). Сказати важко, тим більше що у зрадників (у політикумі та народі після 6 липня Мороза інакше, як Іудою, не «величають») товаришів не буває, але завести їх вельми хочеться, тим більше якщо вони займають високі посади. Йдеться про «Звернення до товаришів» за підписом Мороза, опубліковане вчора в партійній газеті «Товариш», де сам автор каже, що не стільки обрання нового Кабміну змусило його узятися за перо, як звинувачення на адресу СПУ у зраді «помаранчевої» коаліції.

Шановний український парламенте!
Шановні народні депутати!
Перед тим як зробити процедурні речі, я хотів би до вас звернутися з коротким словом. Воно буде присвячене поточній ситуації.
Протиріччя, якими сьогодні живе, я надіюсь, частина, українського суспільства, це протиріччя, які не приніс шахтар із Донецька чи лісоруб із Прикарпаття. Ці протиріччя у наше суспільство не принесли лікар із Чернігівщини чи вчитель із Криму. Я хочу бути відвертим і сказати, що ці протиріччя принесені тими людьми, які сьогодні перебувають у цьому залі. Ці протиріччя, я розумію, використовувалися як інструменти виборчої кампанії. У хід ішло все, у тому числі речі, які відносяться до національних пріоритетів.

Одним із тих, хто найбільше чекав присяги нового Конституційного Суду, був Віктор Шишкін. Він свого часу був народним депутатом І скликання, першим Генеральним прокурором незалежної України, активістом УРП «Собор» — партії, яка минулої парламентської каденції входила до Блоку Тимошенко, працював у регіональних судових органах. У листопаді минулого року Президент Ющенко призначив Шишкіна суддею КС, і від того часу Віктор Іванович чекав, коли парламент нарешті дозволить йому скласти суддівську присягу.
У кулуарах знайомі депутати, передусім із БЮТ, вітали життєрадісного Віктора Шишкіна з новим іміджем — бородою. Жартували: Шишкін, мабуть, як Фідель Кастро, — зарікся голити бороду до перемоги. Привітала «за п'ять хвилин» суддю Конституційного Суду й «Україна молода».

Апогей анти-Майдану стався у п'ятницю, коли швейцарський годинник Віктора Януковича — не крадений, як у 1967 році, а свій, власний, — показував 20 год. 28 хв. За годину до цього власника дорогого хронометра призначили-таки Прем'єр-міністром. «За» — 271 голос (значно менше, ніж у Тимошенко, — в тієї було 373). Квіти, багато квітів (значно більше, ніж у Тимошенко!), поцілунки (теж більше й палкіші), позування поруч із Президентом і спікером. Знущальна репліка останнього: «Віктор Федорович, ваше місце там!» (тобто вже не в секторі «Регіонів», а в ложі уряду). Після цього новопризначений Прем'єр-міністр ще трохи побув «під куполом», обійшов усіх потрібних і не дуже потрібних людей у кулуарах, навіть трохи побратався з послом США Тейлором. Дав не надто красномовний брифінг, на якому, зокрема, повідомив, що перші закордонні візити здійснить у Брюссель, Москву й Вашингтон, тільки не уточнив, куди спочатку. І після цього в супроводі депутатського почту й журналістів вийшов на вулицю.

Про впливовість Віри Іванівни в оточенні Ющенка ходять легенди. Після Помаранчевої революції народний депутат Віра Ульянченко стала радником Президента, а півтора місяця тому Вiктор Ющенко призначив її головою Київської облдержадміністрації. Хтось казав, що це підвищення, а хтось навпаки, що Віра Іванівна втратила свої позиції, бо вперше за багато років віддалилася від Президента. Втім у спілкуванні з «УМ» Віра Іванівна каже, що й зараз вирішує чимало загальнодержавних питань, навіть виконує свою роль у розв'язанні парламентської кризи. Наша розмова відбулася в середу, коли вся країна застигла в очікуванні, здавалося б, прогнозованого рішення Президента про розпуск парламенту. Та Віра Іванівна ще тоді запевнила «УМ», що Універсал національної єдності буде підписано, а дострокових виборів не буде. В ніч із середи на четвер з'ясувалося, що пані Ульянченко була права. А ще вона особливо емоцiйно говорить про Київську область, де роботи — непочатий край.

Чим вище підіймається посадовець, тим більше в нього виникає бажань використати свій статус «по повній». Для українського політикуму це вже стало аксіомою. Котра зайве підтвердилася після обрання спікером Верховної Ради Олександра Мороза. Проект відповідного кошторису на парламентську роботу вже став «притчею во язицех», зокрема, його пункти про півмільйонне облаштування спікерського кабінету та збільшення видатків на польоти Голови ВР.

Взагалі Володимира Стретовича можна назвати аксакалом парламентської «правової» діяльності. У Верховній Раді ІІ скликання він був головою Комітету з питань правової політики і судово-правової реформи. У минулій Верховній Раді очолював Комітет iз питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Що й казати — завдання не з легких. Переобравшись до парламенту V скликання, він очолив Комітет iз питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Перше інтерв'ю на «новій-старій» посаді лідер партії «Християнсько-демократичний союз», один із фундаторів блоку «Наша Україна» дав саме «Україні молодій».

«У політичному житті України настає момент істини». Так оцінив важливість «загальнонаціонального круглого столу», який розпочався ввечері в середу в секретаріаті Президента, його ініціатор Віктор Ющенко. Мета зібрання, за словами глави держави, — всім політичним силам об'єднатися навколо національних інтересів України: «забезпечення державного суверенітету, цілісності кордонів, території, втілення економічних перетворень, гарантування всіх демократичних прав і свобод, які завойовані» тощо. Відкриваючи представницьке засідання, Президент висловив сподівання, що цей «круглий стіл» стане «точкою відліку нового часу в політичному і суспільному українському житті», допоможе політикам припинити «розбрат і коливання», «відмовитися від політичного реваншу і протистояння, підтвердити незмінність і незворотність внутрішнього і зовнішнього курсу України, відійти від особистих амбіцій» і нарешті всім обійняти чітку позицію щодо важливих для долі держави перспектив. Підсумком обговорення мало стати підписання Універсалу національної єдності.