Біля кіоску, в якому з 1994 року цілодобово продавали дешеву горілку та цигарки, здавна збиралися компанії «хануриків». Здається, банальна, хоча й не надто приваблива картина, якби не одна деталь. Кіоск розташовувався на території студмістечка провідного ВНЗ Донбасу — Донецького національного університету.

Харків — регіон доволі специфічний. Не тому, що тут мешкають якісь «не такі» громадяни. А завдяки славі міста, де до влади прийшли затяті й послідовні прихильники всього антиукраїнського. Саме у Харкові влада вперше не дала провести мітинг лідеру «Народної самооборони» Юрію Луценку. Саме в цьому місті чиновники і депутати рад виділяють запаморочливі суми грошей на розвиток і без того мови масового вжитку — російської. Це тут борються з пам'ятниками УПА і Голодомору. І ось — новий послідовний крок у напрямі подалі від українського.

Наступного року виповниться 130 років від дня народження письменника і громадського діяча Олександра Олеся. З нагоди ювілею земляки поета — Білопільська районна рада та Білопільська райдержадміністрація Сумської області — оголосили щорічний конкурс для дітей та молоді імені Олександра Олеся. Взяти у ньому участь можуть учні віком 9—14 років та молодь 15—21 рiк. Юним митцям пропонують позмагатися у двох номінаціях — за кращий літературний твір українською мовою (вірші, оповідання, публіцистика) або за кращий мистецький твір (живопис, різьбярство, вишивка, гончарство, художнє фото тощо).

16 липня 2005-го року під час традиційного масового сходження на Говерлу за участю Віктора Ющенка (вперше після отруєння) сталося кілька трагічних випадків, спричинених раптовим погіршенням погоди. Рясний дощ і майже безперервна громова канонада з моторошними феєрверками блискавок обрушилася на десятки тисяч підкорювачів найвищої української вершини, що вже почали спускатися вниз. Був серед них і кореспондент «УМ». Коли, промокнувши до нитки, ми, зрештою, досягнули турбази «Заросляк», то почули, що розряди небесного струму смертельно вразили двох чи трьох осіб, але нібито особистому лікарю Президента вдалося врятувати івано-франківського студента.

Рік тому мистецький факультет Кіровоградського педагогічного університету ім. В. Винниченка «захворів» на... музичну сюїту-містерію. Почалося все з ініціативи керівництва університету частково змінити навчальний процес — у нудні лекції та семінари додати трішечки творчості. І ось закінчилося все спільним захоплюючим творчим дійством викладачів та студентів.

Позавчора у Полтаві відбулася науково-теоретична конференція «Генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич. Тернистий шлях до перемоги», присвячена 100-річчю з дня народження діяча українського визвольного руху. Ініціювала її проведення Ленінська районна організація «Народного союзу «Наша Україна». Іініціативу підтримала низка місцевих громадських організацій.

Якби вам довелося намалювати справжню Україну, що у вашій уяві зринуло б у першу чергу? Мабуть, вишневі садки і золоті церковні бані, білі хатини, що потопають у чорнобривцях і мальвах, та криниці-журавлі біля них. А ще — дзвінкоголосі чорноброві дівчата у вінках і вишиванках та вусаті козаки, які «ведуть коня напувать». Чи, може, чумаки у крислатих капелюхах, які волами неквапливо їдуть по сіль... А ще роботящі ковалі, вишивальниці, гончарі, руки яких творять не просто рушники і горщики, а справжні мистецькі шедеври. Цю Україну давно-давно вже вимріяв для нас Тарас Шевченко. Але чи бачив її хтось насправді? Ті, кому вдалося побувати на Співочому полі у Києві 6-8 липня, кажуть, ніби щось таке і справді побачили. Нехай не було тут вишневих садків і чепурних хат, зате була Україна — вишивана, чорноброва і надзвичайно талановита.

Керівник харківської підземки Сергій Мусєєв пропонує вже вдруге за останній рік підвищити ціну одного метрополітенівського жетона. Цього разу з 75 копійок до 1,12 грн. І це при тому, що навіть теперішня вартість проїзду є найвищою в Україні. До того ж сама «пропозиція» пана директора супроводжується легким шантажем. Мовляв, у разі, якщо облдержадміністрація не дасть «добро» на новий тариф, підземка змушена буде скоротити інтервал руху електричок, їхню кількість і навіть заради економії частково відключатиме ескалатори.

Хто з нас не любить спекотного дня відпочити біля води? Та, як не важко помітити, з кожним роком усе складніше на берегах наших мальовничих водойм вибрати місце, де було б просто чисто. Чомусь нашого відпочивальника не дуже переконує приказка «Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять». У результаті в зонах відпочинку такі «туристи» залишають купи непотребу. В Києві на березі Дніпра такі «замальовки» — теж не виняток.

Черкащанка Ольга Отнякіна 19 років поспіль виготовляє з білої глини іграшки для дітвори. Оскільки такі забавки для малюків, які виліплює та розмальовує пані Ольга, не робить більше ніхто, то її можна вважати єдиною такою майстринею в Україні.