Останній тиждень березня подивував волинян двома неординарними подіями. Спочатку в селі Сьомаки, що неподалік Луцька, чоловіки вирішили зрізати півстолітній горіх. Коли дерево спиляли, на його зрізі проявився дивний малюнок, який нагадував обриси зображення Богоматері на іконах. Очевидці, яких чоловіки покликали подивитися, теж були вражені побаченим.

...У її маленькій квартирці, розташованій на другому поверсі старого будинку на вулиці Московській у Луцьку, живе багато споминів. Гірких, як її невільницька доля, і приємних, бо, попри все, вона вважає себе щасливою жінкою. Вони сьогодні — єдині її співрозмовники, що не дають впадати у відчай чи збожеволіти від самоти. Довгими вечорами вона розмовляє з найріднішими людьми, які дивляться з великих фотографій на стіні. Тато, молодий і красивий, у формі вояка петлюрівського війська... Єдиний і коханий чоловік Євген, з яким поєднала її така сама гірка невільницька доля. Настраждався по тюрмах і засланнях, але побачити Україну вільною йому не судилось — відійшов у вічність у 1991–му. А діти? Вони повернулися до далекого Сибіру, де народилися, щоб своїм розумом і талантом множити здобутки чужої країни...

Історія з ювілеєм Лесі Українки не унікальна — минулого року мали аналогічні неприємності зі вшануванням пам’яті всесвітньо відомого драматурга Антона Чехова, коли на «Білу дачу» гроші виділили в останній момент. Музеїв, присвячених Лесі Українці, в країні нараховується п’ять: у Новоградi–Волинському — Літературно–меморіальний музей Лесі Українки (будинок, де вона народилася), Музей родини Косачів (там певний час жила сім’я), Музей Лесі Українки у Колодяжному (там вона провела значну частину свого життя), Музей Лесі Українки в Ялті (у цьому місті поетеса перебувала на лікуванні) і Музей Лесі Українки в Києві (тут вона прожила майже 10 років). Загалом цим острівкам пам’яті великої дочки українського народу ведеться непогано. Єдине, що в будинку в Ялті провалюється підлога, у Києві, незважаючи на центральне розташування, бракує відвідувачів, а музей у Новоградi–Волинському постійно ігнорує державне керівництво. «УМ» вирішила провести цими місцями віртуальну бліц–екскурсію i зупинитися на проблематиці кожного з них.

Щоразу, коли приїжджаю до свого тата на Полісся, їду в райцентр на базар, щоб купити білоруського масла, сиру, сметани, згущеного молока й обов’язково вівсянки, смак якої не порівняти із вітчизняним продуктом. Білоруські «човники» приїздять на торги щонеділі, й мої земляки з нетерпінням чекають їх, щоб закупити якісні, а головне натуральні харчі. Тамтешньому краму поліщуки звикли довіряти більше, ніж сучасному українському. Бо у сябрів ніхто не насмілиться продавати спред за ціною вершкового масла та ще й обманювати покупця брехливими написами на етикетках, як роблять це українські виробники. І білоруська «згущенка» — то справді натуральний продукт, виготовлений з молока, а не з пальмової олії.

Чергова сесія Волиньради, що почала свою роботу 15 лютого, мала нарешті визначитися, чи підтримує вона скасування указу Президента «Про присвоєння Степану Бандері звання «Герой України», чи ні. Із перших двох спроб зробити цього не вдалося ані на одній із чергових, ані на позачерговій сесії, що була скликана на вимогу частини депутатського корпусу. Тоді депутати з провладної більшості сесію просто проігнорували. Позавчора ж, аби знову не виносити це питання на голосування, вдалися до нового тактичного ходу.

Звична як для села, так і для міста картина, коли поряд із навчальним закладом крамниці торгують горілкою та «куривом», має назавжди відійти у минуле. Ще в листопаді минулого року волинська влада взялася навести лад у цій справі, дала відповідні доручення. Та практика показує — впорядкувати цей бізнес непросто, навіть з огляду на офіційну заборону торгівлі цими товарами у радіусі ста метрів від шкіл та садочків.

Переглянути дитячий фільм про пригоди Буратіно (i згадати пісеньку про країну дурнів, яку співали казкові герої кіт Базиліо та лисичка Аліса) порадила служба внутрішньої безпеки ДПА у Волинській області керівникам поважних волинських фірм.

За прогнозами Українського гідрометцентру, друга половина тижня «потішить» нас геть не січневою погодою. У найближчі два дні слід очікувати дощ та мокрий сніг. На дорогах варто бути максимально обачними — синоптики попереджають про ожеледицю й туман. Денна та нічна температури коливатимуться в середньому від –3 до +2 градусів. 15–градусний мороз та лапатий сніг повернуться вже в суботу.

Минулого тижня волиняни пережили легкий шок від почутого з вуст Миколи Азарова. На засіданні уряду той обурився волинськими цінами на харчі у грудні: «У нас що, Волинська область в іншій державі знаходиться? Там люди не такі, що їм настільки ціни підняли?!». Цифри, якими оперував глава уряду, справді вражали. Так, борошно вищого сорту в цілому по Україні подорожчало на 5,6 відсотка, а у Волинській області — на 24,6, крупа манна — на 6,4, тоді як у нас — на 33,2; масло вершкове подорожчало в середньому на 10,2 відсотка, проте на Волині — аж на 23. Саме ці показники вивели Волинь у лідери з подорожчання серед усіх областей України. Як могло таке статися в небагатій області, де середня зарплата — одна з найнижчих у державі? Прем’єр–міністр волів почути це від керівника не лише нашої області, а ще чотирьох областей, де допустили різке зростання цін.

А волинський народний синоптик Володимир Лис вважає, що весна буде затяжною. Своє припущення він побудував на спостереженні за погодою 28—30 грудня, коли були щедрі сніги та заметілі. За народним прогностиком, це дає підстави чекати затяжної і досить мокрої весни. У березні ще буде хурделити, навіть у другу десятиденку першого весняного місяця йтиме сніг. А потепліє трохи лише в останню березневу декаду.