Харковом знову ходять чутки про новий ріст цін на борошняні вироби. Хвилю народної тривоги збурили заяви тієї частини пекарів, які називають випуск так званого «соціального хліба» для себе нерентабельним. Минулого тижня місцевими ЗМІ промайнула інформація, що група «нескорених» навіть скаржилася на свої проблеми Кабміну. Це по-перше. А по-друге, чиновники і не приховують того факту, що з об'єктивних причин не змогли закупити за кордоном сто тисяч необхідних тонн зерна.

У Пісочині Харківської області троє зловмисників влаштували справжній терор одному з місцевих бізнесменів. У ході професійно спланованої операції вони прагнули заволодіти десятьма тисячами доларів. Недрібну суму жертва, побувавши у жорсткій «обробці», мусила покласти на вказаний банківський рахунок.

За голу правду, як і за погану звістку, у нас розплачується той, хто їх приніс. Або помітив і не зміг промовчати. Так, власне, і з Андрієм Жолдаком. Усі розуміють, що «роздягнута» режисером людська душа з її вічним інстинктом самозбереження, десь там, на дні підсвідомості, саме такою і є. Але оскільки шанс на спасіння тут забули піднести на блюдечку, цей театр називають незвичним, абсурдним, формальним.
Але ось що дивно. Коли з душі після побаченого нарешті спадає тягар, тебе всюди починають переслідувати Андрієві образи. Мов розкидана дитиною мозаїка, вони збираються у цілісний візерунок. І ти відсторонено, напівсвідомо проймаєшся жолдаківською естетикою. Вона ніби не з нашого часу. З таким сприйняттям світу люди, очевидно, житимуть завтра, колись. Люди-мовчуни, надмаріонетки. Їм не потрібні слова, вони існують в іншому вимірі і бачать один одного наскрізь. Ця відстороненість акторам дається не завжди. І тоді аж надто помітно, як ізсередини їх розриває бажання виговоритися, накричатися досхочу, пробігти сценою ногами, що керуються їхнім мозком. Але десь згори вже хтось смикнув за мотузок, і простір знову заполонили ляльки...
Чи легко в такому театрі бути актором? Це запитання адресуємо Оксані Стеценко, яка жолдаківський екстрім пережила на сцені вже не раз.

У Харківській школі №91 посеред робочого тижня вчителі змушені були влаштувати два вихідні. Причина, як на сьогодні, банальна: у туалеті невідомий бешкетник розлив небезпечну для здоров'я ртуть.

Одинадцятирічна харківська школярка, ім'я якої лікарі не називають з етичних міркувань, ввійшла в історію незалежної України як наймолодша матір. Позавчора вона народила абсолютно здорового хлопчика вагою 3800 грамів.

На початку січня Харків і Самара передали в експлуатацію одній із російських авіакомпаній свій перший спільний Ан-140. Для нашого державного авіапідприємства (ХДАВП) ця подія є фактичним поверненням на російський авіаринок. А для їхнього — чи не єдиним шансом урятувати базове підприємство регіону від повного банкрутства і поповнити парк літаків машинами дефіцитного для Росії класу.

Те, що світ не одразу відшкодує Україні витрати, які вона понесла, закривши Чорнобильську атомну станцію, стало зрозуміло вже давно. Але днями крига, здається, таки скресла. У день професійного свята енергетиків на Зміївській теплоелектростанції запрацював оновлений восьмий енергоблок. Цю подію фахівці називають першим етапом реалізації програми компенсації потужностей ЧАЕС.

Навесні минулого року Україною прокотилося відлуння гучних кримінальних справ, пов'язаних з реалізацією на ринках південних областей фальсифікованої городньої отрути. Овочiвники всієї країни дружно вхопилися за голови, адже ринок не має кордонів, а в його межах ніщо так швидко не рухається, як сезонний ходовий товар. Проте знищена невбитим жуком картопля і загублена в теплицях рання капуста — лише одна зі складових глобальної для України проблеми, назва якій — непридатні для використання пестициди.

Позавчора вранці у харків'ян, що їхали на роботу чи у справах проспектом 50-річчя ВЛКСМ, виникли серйозні проблеми з часом. Спарений тролейбус 63-го маршруту на ходу вигнувся дугою і став впоперек досить жвавої автомагістралі. Cпочатку в машини з контактного дроту зіскочили штанги. Водій спробував зупинитися при допомозі пневмогальма, але не встиг чи не розрахував відстань. У результаті багатотонний «перевізник» врізався у загорожу і закляк на місці.

«УМ» повідомляла про трагедію в селі Каплунівка Краснокутського району, де під воду пішов «Москвич», «набитий»... вісьмома пасажирами. Як з'ясувалося, причина такого випадку доволі традиційна: п'яний водій не упорався з керуванням. У результаті четверо хлопців віком від 20 до 23 років загинули під льодом. Ще четверо з численними травмами й діагнозом загальне переохолодження організму потрапили до районної лікарні.