Як добре одного ранку прокинутися у зовсім іншому місті: підметеному, пофарбованому і оманливо феєричному, мов головна ялинка на межі старого і нового років. Спросоння у реальність цієї невловимої грані віриться особливо легко. А раптом і справді рукотворне диво під назвою «ювілей» залишиться і після того, як літаки розвезуть по домівках усіх VIP-персон і мотивація білити фасади та прибирати сміття знову відпаде на довгі півстоліття. Скажімо, у день відкриття каскаду фонтанів у саду Шевченка городяни дружно переймалися однією і тією ж проблемою: як часто тут подаватимуть воду і чи працюватиме унікальний куточок мегаполісу взагалі колись після свята. Подібна тривога цілком зрозуміла. Архітектурний шедевр був збудований ще до 300-літнього ювілею. А от коли струменіла тут вода, знають, напевне, тільки старожили.

Одразу два нещасних випадки потрясли один з найбільших райцентрів Харківщини — Ізюм. Там під завалом піску загинув дев'ятирічний хлопчик і на снаряді чи міні підірвався колекціонер військових трофеїв. Перше лихо трапилося у піщаному кар'єрі, де без догляду дорослих дітвора затіяла таке собі стрибання з чотириметрової висоти.

Близькість газових труб, що пронизують не один населений пункт Харківського регіону, доволі часто спонукає місцевих жителів до різного роду лиходійства. Ось і недавно співробітники обласного УБОЗу затримали двох учасників злочинної групи, яка спеціалізувалася на розкраданні газового конденсату. Причому на території не лише своєї, а й Полтавської області.

До Харкова, схоже, повертається дифтерія. За останні півроку ця тажка недуга уразила одразу чотирьох чоловік. І ось нове повідомлення: у реанімаційному відділенні обласної інфекційної лікарні нині перебувають дві жінки віком 51 і 47 років, стан здоров'я яких медики називають дуже тяжким. Ще одна пацієнтка потрапила до клініки з підозрою на дифтерію і нині проходить обстеження.

Серпень для святкування харківського ювілею обрали з цілком прагматичних міркувань: 23 числа — місцевий День перемоги і заодно День міста. А 24-го, зрозуміло, — чергова річниця незалежності України. Отож, аби життя на теренах мегаполісу не перетворилося на довге масове гуляння, пожертвувати вирішили останньою декадою літа. Словом, почнуть харків'яни двадцятого, а там уже — як Бог дасть і на скільки вистачить грошей.

Потріпаний гімалайським вітром прапор Харкова повернувся додому, зайнявши почесне місце в кабінетному лабіринті мерії. Тепер він приречений бути символом, оскільки побував на одній з найвищих вершин світу в ювілейний для слобідської столиці рік.
Ідея включити до святкової програми ще й цей героїчний пункт належала відомим українським альпіністам Сергію Бершову та Ігорю Свергуну. З вертикальної висоти Чо-ойю (навіть якщо розглядаєш її у слайдовому варіанті), добре видно, наскільки той вибір був правильним. Адже поспiхом відремонтовані дороги хоч і стали наочним свiдченням підготовки міста до 350-річного ювілею, все ж мало асоціюються, власне, з самим святом. Рідний же прапор на висоті, яку здолати під силу представникам далеко не кожного міста, якраз той випадок, що втішив самолюбство і найбайдужішого до ювілейної метушні харків'янина.

Двоє громадян Нігерії потрапили у Харкові до слідчого ізолятора, оскільки чорношкірі хлопці не придумали нічого кращого, як кинутися з кулаками на самих блюстителів порядку.

Пізно вночі жінка проснулася від підозрілого гуркоту в сусідній кімнаті: пробираючись через кватирку до помешкання, непроханий гість скинув на підлогу горщик з кімнатними квітами. Найгірші передчуття господарки справдилися одразу: в темному коридорі вона віч-на-віч зіткнулася з п'яним 17-річним хлопцем. Очевидно, ніжний вік крадія додав їй сміливості, адже, не розгубившись, пенсіонерка кинулася випроводжати нападника геть.Проте останній, схоже, був налаштований більш рішуче і полоснув її заздалегідь припасеним ножем.

Виконавець відомих радянських шлягерів повернувся до рідного Харкова з Америки і планує відкрити єдиний в Україні Центр естради, фестивалів і конкурсів. Батьки міста вже пообіцяли найняти блудного сина на конкретну роботу, а директор Оперного театру Георгій Селихов дав «добро» на тимчасовий притулок під дахом свого розкішного закладу. Автор ідеї також розраховує на отримання невеликого стартового капіталу, але в майбутньому, схоже, готовий покластися на сили власного колективу.

Саме таку нищівну оцінку дав мер Харкова Володимир Шумілкін чотирьом підрядникам, які виграли цьогорічний тендер на ремонт міських автомагістралей. Причому йдеться не про забуту Богом та чиновниками окраїну, а найцентральніші вулиці — Сумську, Отакара Яроша і проспект Леніна. Саме вони у серпні приймуть найбільшу кількість городян та гостей міста, що братимуть участь у святкуванні ювілею, — 350 років Харкову.