«Статую Теодора Рузвельта верхи на коні» відкрили в 1940 році в межах більшого меморіалу на честь 26-го президента США. На ній зображено Рузвельта на коні, якого по боках супроводжують індіанець та афроамериканець.

Це Чикаленку належить афоризм: «Любити Україну треба не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені».

Російський історик Ігор Петров заявляє, що президент Росії Володимир Путін використав несправжню цитату Адольфа Гітлера у своїй статті «75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», оприлюднену на сайті Кремля.

Новий історичний маршрут, покликаний зацікавити не тільки іноземців, а й жителів столиці, презентовано у Києві у п’ятницю.

Існує думка, що сучасні засоби обміну інформацією роблять інформаційне поле, в якому живуть люди, надзвичайно динамічним та мінливим. Можливо, так і є, але все-таки існує і зворотний бік цієї медалі у вигляді достатньо дивних речей.

Коли провiдний актор Одеського театру оперети Михайло Водяний вживався у роль свого тезки Мишка Япончика, то вiдчув гостру потребу порадитися з таким знатним одеситом, як Леонiд Утьосов.

Зі сторінок «Вікіпедії» (хто хоче більше дізнатися, знайде й багато-багато інших джерел) дізнаємося про дивовижне місто білих хорватів, що розташовувалося на Прикарпатті поміж Галичем та Володимиром, — Стольско.

«Від Богдана до Івана — не було у нас гетьмана», говорить українська народна приказка. А от оцінки життя та діяльності гетьмана Івана Мазепи за радянської доби були зовсім іншими.

Яківці — колишнє село, історична місцевість у Київському районі Полтави, на північно-східній околиці міста — тісно пов’язані з іменем вихідця з України, науковця, видатного хірурга ХІХ століття...

Дійсно, вони були одними з перших у часи «совєтской власті» українцями у Донецьку. У тому Донецьку, точніше Донбасі, який Олесь Гончар радив віддати Росії: «Хай вона ним подавиться». Цей факт підтвердив недавно письменник Василь Шкляр. Сучасний Донбас — це «порожній горіх» або ж «вичавлений лимон»,