Жіночий Кубок України з волейболу — турнір у чомусь десь навіть більш цікавий, ніж національний чемпіонат. На його вирішальну фазу, яка проходить у форматі «фіналу чотирьох», в одному місці збирається квартет найкращих команд країни, що гарантує змаганням захопливу інтригу.

Після того як минулої зими українській збірній не вдалося з першої спроби повернутися у Світову групу Кубка Федерації, капітан нашої жіночої команди Наталя Медведєва порівняла з «болотом» нинішнє місце розташування «синьо-жовтих», зазначивши, що залишити Першу групу Євро-Африканської зони буде дуже складно.

Своїм амбітним та чемпіонським характером запорізький гандбольний клуб «Мотор» запам’ятався іще тоді, коли в його футболках виступали жінки. Не затухли спортивні амбіції головних спонсорів клубу й після зміни гендерної характеристики команди. Повернувшись до життя в чоловічому образі, «Мотор» знову став найсильнішим клубом країни, подарувавши при цьому українській спортивній спільноті давно вже призабутий найсильніший турнір Старого світу.

За свою 112-річну історію мадридський «Реал» зібрав величезну колекцію трофеїв. Щоправда, до останніх днів у клубному музеї «вершкових» не було Кубка клубного чемпіона світу. Дану прогалину футболісти «королівського» клубу виправили минулого «уїк-енду», коли досить легко перемогли на XI «мундіалі», який другий рік поспіль проходив у Марокко.

Як часто трапляється після олімпіад, свою професійну кар’єру завершує ціла низка досвідчених спортсменів, які впродовж багатьох років вірою й правдою служили своїм національним збірним. Українська біатлонна команда — не виняток. Одразу після Ігор у Сочі з великим спортом попрощався багаторічний лідер чоловічого колективу Андрій Дериземля.

Не сказати, що на поточний розіграш суперліги організатори турніру збирали команди «зі світу по нитці», однак існуючий комплект iз 11 клубів сформувався вже після старту чемпіонату — після вирішення низкою з них своїх фінансових проблем. Утім, схоже, заручитися повноцінною підтримкою спонсорів на весь сезон удалося не всім.

Хоч як би найвищі посадові особи Російської Федерації не переконували своїх співгромадян, а разом із ними й світову спільноту, що жодні економічно-політичні санкції не впливають на міць та потужність їхньої держави, події, що переживає нині російський спорт, свідчать про протилежне.

Одноосібний флагман вітчизняного чоловічого волейболу — харківський «Локомотив» — уже давно переріс «куценькі турнірні штанці» українського виробництва. Розуміючи безперспективність борсання в неймовірно слабкому внутрішньому чемпіонаті, «залізничники» останні кілька сезонів виступали у значно потужнішій відкритій російській першості.

Вирушаючи на зимові канікули, так би мовити, на прощання, деякі учасники прем’єр-ліги підкинули футбольній спільноті чергову порцію інформації для роздумів. Після скандально обірваного поєдинку між «Волинню» та «Металістом» залишається невизначеною доля команди Віталія Кварцяного, яка, у разі залишення без покарання «необ’єктивного» на думку лучан головного арбітра того матчу Дмитра Куткова, пообіцяла знятися з розіграшу.

Функціонування системи антидопінгового контролю, як вируючий котел, з якого періодично на оточуючих виплескуються чималі порції робочої рідини «викривального» характеру. Щоб не говорили, але найактивнiше в питанні боротьби з допінгом працюють у велоспорті.