...Цей самотній хрест у полі неподалік мого рідного Каменя–Каширського важко не помітити — він високо здіймається над насипаним горбиком землі. Сліди від цвяхів, якими прибивали вінки, густо всіяли його почорнілу поверхню. Правда, нині його прикрашає лише один віночок. І навіть скромної таблички із написом нема. Серед багатьох безіменних могил, яких немало розкидано по лісових хащах моєї малої батьківщини, ця — особлива. На цьому полі під лісом знайшли свій вічний спочинок не «українські буржуазні націоналісти» чи «українсько–німецькі фашисти» (так іменувала радянська влада вояків УПА, що зародилася саме на Волині). Тут знайшли свою смерть перші жертви Великої Вітчизняної — шістнадцять поліщуків–новобранців, призваних до Червоної армії. Їх розстріляли 24 червня 1941–го за те, що на кілька годин запізнилися до військкомату. Про існування цієї могили більш як півстоліття мешканці Камінь–Каширського та довколишніх сіл не знали нічого. Косили тут сіно, садили картоплю, випасали худобу. А ті, хто знав, мовчали. Лише в роки української незалежності цю трагічну сторінку історії вдалося відтворити у деталях...

Волинь завжди полюбляла експериментувати. Особливо в соціальній галузі. Отож не дивно, що саме її було обрано в числі п’яти регіонів для проведення експерименту із запровадження непрямої оцінки доходів громадян, які звертаються за призначенням соціальної допомоги, що надається з урахуванням доходу. Такий експеримент проводять Міністерство соціальної політики й Український центр соціальних реформ, він триватиме до 1серпня. Із травня по липень — у місті Олександрія (Кіровоградська область) та Кіровському й Ленінському районах Кіровограда, а також у двох сільських районах: Корюківськуму на Чернігівщині та Луцькому на Волині.

Новий поворот у розслідуванні сутичок, що відбулися 9 травня у Львові між противниками й прихильниками радянської символіки: міліція відмовила у відкритті кримінальної справи проти «червоного» Святослава Сопільника, який вчинив стрілянину під час вуличного протистояння. Про це «УМ» повідомили у прес–службі ВО «Свобода».

Ми весь час скаржимося на нестачу грошей. Їх не вистачає на медицину, освіту, культуру, на збереження пам’яток історії тощо. Їх справді на все не вистачає. Та коли йдеться про збереження культурної спадщини, гроші інколи не рятують, а... руйнують її. Бо люди, яким доручено зберігати багатовікові надбання народу, подекуди втрачають відчуття реальності, отримавши владу та гроші. Яскравим прикладом цього на Волині стала доля ставропігійного Успенського Святогорського жіночого монастиря в селі Зимне, що біля древнього Володимира–Волинського.

Про факт порушення кримінальної справи проти начальника Маневицької колонії суворого режиму №42 Ігоря Пінчука повідомив особисто прокурор Волинської області Андрій Гіль. Фігуранта справи підозрюють у причетності до смерті засудженого, який утік із вільного поселення, а згодом сам здався міліції. Наразі Пінчук перебуває на підписці про невиїзд. Щодо його підлеглих, які є співучасниками злочину, проводяться активні слідчі дії. У справі призначено низку експертиз.

П’ятнадцять років тому над древнім Лучеськом зазвучав неповторний багатоголосий передзвін: у світлі великодні дні дзвонарі з різних куточків Волині вперше славили разом Воскресіння Христове. Так було започатковано фестиваль дзвонового мистецтва «Благовіст Волині», що згодом став всеукраїнським. Нині фестиваль змінив свої часові рамки, його проводять у серпні, коли Луцьк святкує день міста і День незалежності України. Цьогоріч проводитиметься вже п’ятнадцятий за рахунком фестиваль. Місце його проведення залишається незмінним — Луцький замок або замок Любарта. Кожен, хто переступає середньовічну браму й потрапляє на замкове подвір’я, не може не звернути увагу на дерев’яну дзвіницю із дзвонами, встановлену порівняно недавно. Це сучасні дзвони, виготовлені майстрами Нововолинського ливарного заводу, на яких і вправляються у майстерності учасники «Благовісту». Та варто пройти трохи далі, піднятися крутими дерев’яними східцями на верхні яруси Владичої вежі, як потрапите у справжнісіньке царство старовинних дзвонів. Тут, у товстих середньовічних мурах, знайшов свій надійний прихисток перший і єдиний в Україні Музей дзвонів, який діє вже чверть століття. Його експозиція представлена колекцією дзвонів з Волині та інших областей України, а також із Польщі, Австрії, Румунії, Росії.

14 квітня на Театральному майдані Луцька відбувся карнавал. Але не бразильський, а «Карнавал імені Діми Табачника». Його ініціювали молодіжні організації, яким не байдуже те, що відбувається нині в українській вищій та шкільній освіті. У такий спосіб луцькі студенти та шкільна молодь відзначили річницю призначення Дмитра Табачника міністром освіти і науки України. Звичайно можна було провести банальну акцію протесту, але молодь вирішила дещо інакше. «Табачник ухвалив чимало безглуздих рішень, перетворивши українську освіту на цирк, тому роль клоуна, на думку студентів, йому доречна, — каже студентка Ярослава Ващук. — А сміх буде найкращою зброєю проти деструктивної освітянської політики нинішньої влади».

Майже тиждень лучани не могли спокійно пройти повз намет із червоними комуністичними стягами, в якому луцькі комсомольці, представники Антифашистського комітету, організували збір коштів на відновлення пам’ятника Йосипу Сталіну в Запоріжжі. І хоча організатори отримали офіційний дозвіл міськ­ради на проведення акції, червоний намет діяв на більшість перехожих, як червона полотнина на бика. Комсомольці провокували локальні ідеологічні сутички, одягаючи футболки з написами «Єдиної Росії» та дражнилися, що й у Луцьку теж невдовзі встановлять монумент Сталіну.

За один тиждень на Волині пролунало два вибухи, внаслідок яких загинуло троє людей. Обидва нещастя трапилися у Ковельському районі. 4 квітня група чоловіків із села Черемошно двома підводами поїхали на авіаційний полігон, щоб накопати трохи осколків бомб і заробити перед Великоднем якусь копійчину на металобрухті. Екіпірувалися відповідно, навіть металошукач із собою прихопили (його один із шукачів спеціально привіз із Москви). Накопали металу кілограмів iз 80, коли на глибині півтора метра натрапили на частину бомби. Між чоловіками виникла суперечка, бо відмовлятися від знахідки захотіли не всі. Двоє старших наказали молодшим відійти на безпечну відстань, а самі почали розбивати бомбу на шматки. Внаслідок вибуху 47–річний і 48–річний чоловіки загинули. Серед тих, хто вцілів, був син одного із загиблих.

Єпископ Володимир–Волинський і Ковельський Никодим УПЦ закликав віруючих відмовитися від наклейок для прикрашання великодніх крашанок, на яких зображені ікони. Він вважає це гріхом і блюзнірством. Адже після освячення разом із яєчною шкаралупою на смітник потрапляють і зображення ликів святих. Тобто, святкуючи світле Воскресіння Христове, люди водночас необдумано топчуть його ікони, викидаючи у сміття.