На автошляху Харків — Сімферополь співробітники ДАІ та «Беркуту» затримали громадянина Сирії, який перевозив у легковому авто чотири мавпочки та 130 черепах. Свій живий товар контрабандист спакував у дві непримітні на перший погляд коробки. Правоохоронці, зупинивши автомобіль для огляду, можливо б взагалі не звернули на них увагу, якби не специфічний запах у салоні.

У пік лютневих морозів по харківському телебаченню показали просто неймовірний сюжет. На подвір'я в плавках босоніж виходить мужній чоловік, занурюється майже по плечі у величезну кучугуру снігу і дає зрозуміти журналістам, що вже готовий відповісти на всі їхні запитання. Націлені в його бік мікрофони ідеально вловили спокійний тембр голосу, а не очікуване клацання зубів, і довгий філософський трактат на тему єднання людини з природою.
Після такого кадру чомусь здалося, що цей умиротворений характерник серцем уже десь над нами і йому, досконалому, немає ніякого діла до енерговитратної мімікрії навколишнього світу. Але дарма. Як з'ясувалося пізніше, нетутешня личина буддiйського монаха ідеально приховує душу справжнього бунтаря. І, до речі, ніскільки не завадила йому об'їздити всю Україну, написати близько трьохсот пісень, вибороти титул лауреата кількох республіканських конкурсiв бардів, організувати персональні виставки живопису та батику. А ще Ігор Березюк як професійний біолог тривалий час досліджував морські глибини, борознив матросом водну далечінь і понад усе цінує власну свободу. Або точніше — право на повну самореалізацію через пізнання світу й себе самого.

Усі тваринницькі підприємства Харківщини, незалежно від форми власності, отримають цього року за кожну вирощену корову по тисячі гривень преміальних. Аби грошей вистачило на всіх, управлінці облдержадміністрації виділили на вищезгадану програму три мільйони бюджетних коштів. Як повідомила заступник начальника обласного управління агропромислового комплексу Олена Кулик, цією скромною матеріальною підтримкою чиновники намагаються врятувати тваринницькі комплекси від повного знищення.

Класичний принцип «Святе місце порожнім не буває» чомусь і понині не спрацював під дахом Харківського театру імені Шевченка. Із трьох посад — директор, худрук і головний режисер, які ще півроку тому неподільно утримував за собою Андрій Жолдак, сьогодні без вакансії тільки перша. Це крісло «успадкувала» одразу після від'їзду великого експериментатора до Берліна професійний економіст Маргарита Сакаян. Кастинг же творчих особистостей триває і досі, проте безрезультатно. «Сам по собі новий режисер з'явитися не може, тільки через постановку вистав», — говорить пані директор. І при цьому додає, що у шевченківців уже є солідний досвід роботи без худрука і головрежа, тому колектив наявність цих вакансій як творчу драму не сприймає. Тим більше що бажаючі попрацювати з успішною трупою активно оббивають театральний поріг. Найбільш вірогідними кандидатами на співпрацю в українській драмі Харкова називають пітерця Володимира Тиккє і киян Мирослава Гринишина, Дмитра Богомазова та Андрія Білоуса.

Уже через десять днів мова сусідньої держави у першій столиці УРСР може отримати статус офіційної. Про це заявив мер Харкова Володимир Шумілкін, який має намір винести проект відповідного рішення на розгляд березневої сесії міськради. Стара ідея набула нового імпульсу після недавньої ратифікації Верховною Радою України Європейської хартії про мови. Ця звістка в письмовому вигляді днями надійшла до мерії, що й стало причиною чергового сплеску емоцій.

Минулого тижня вірус пташиного грипу вчені виявили на території ще кількох європейських країн. Для нас це доволі тривожний сигнал, оскільки через Україну пролягають «транзитні» пташині шляхи, якими пернаті вже через кілька тижнів повертатимуться з місць зимівлі додому. Частина з них летітимуть з теплих країн до нас. Решта покине українське прибережжя Азовського моря для того, аби дістатися північних районів сусідньої федерації. Але й ті, й інші традиційно влаштовуватимуть собі привал на водоймищах та полях, що траплятимуться по дорозі. І оскільки штам небезпечної хвороби продовжує косити дике птаство, додаткові методи перестороги українським регіонам не зашкодять.

Науковий співробітник Харківського національного аерокосмічного університету Олексій Сабакар зацікавився проблемою довголіття ще тридцять років тому. Тоді у журналі «Здоров'я» він прочитав серію публікацій, автори яких наполегливо радили читачам наповнити свій денний раціон їжею, багатою вітамінами. Які саме корисні речовини містять знайомі усім гарбузи, картопля чи, наприклад, редька, авіаконструктор на той час уже знав. А ось спосіб їхнього приготування без втрати природного багатства залишався таємницею. «Посуд, що існує, не дозволив мені провести точні розрахунки, — розповідає винахідник. — Скажімо, після тушкування капуста втрачає весь вміст вітаміну С, а його людині потрібно щонайменше 100 міліграмів на добу».

Одинадцять книг російського психолога Сергія Лазарєва під назвою «Діагностика карми» сьогодні можна знайти на будь-якому книжковому ринку України. Ще є відеокасети з його виступами і доступний персональний сайт в інтернеті. Але, незважаючи на широкий вибір інформаційної продукції, приїзд ученого до Харкова викликав справжній ажіотаж серед його давніх прихильників. Квитки до просторого кінопалацу «Україна» розкупили швидко, включаючи і досить дорогі — по 70 гривень за вхід. Ще більше приголомшив вік та соціальний статус шанувальників пітерського гостя. На зустріч із ним прийшли в основному небідні студентського та середнього віку люди з яскраво вираженим інтелектом у погляді й підкресленою інтелігентністю в манерах поведінки. Бажання приєднатися до елітного гурту, посилене природною цікавістю до езотеричних таємниць, автоматично змусили повернути у бік каси. І, як з'ясувалося, недаремно.

Головний синоптик країни, харківський бабак Тимко, у перший день лютого побачив власну тінь. Це означає, що весна цього року трохи запізниться і нам, попри всі сподівання на тепло, доведеться пережити ще один холод. Прогнози традиційної синоптичної служби тут ні до чого. Офіційний хранитель Тимка, кандидат біологічних наук, доцент Національного університету імені Каразіна Віктор Токарський говорить, що його телевізор кілька днів тому вийшов із ладу, тому супутникову інформацію про погоду найближчих днів він не чув. Усе переказане адресує винятково своєму підопічному. На це є серйозна причина. У бабачому містечку університетської біостанції вже добрий тиждень триває незвичне пожвавлення. Бабаки дружно розплющують очі і переможно свистять. Тимко ж як спав, так і спить, авторитетно демонструючи всім цікавим свою кошлату спину.

Було б дивно, якби людина розумна на одному з етапів свого розвитку, пробуривши газову свердловину, не замислилася над тим, що їй робити далі. І це зрозуміло — на світі все колись минає. Запаси природних ресурсів теж не виняток. Ще більшою помилкою було б вважати цей згубний для планети спосіб енергозабезпечення таким, що не має альтернативи. Вона є. Причому у вигляді готових розрахунків і навіть уже створених зразків унікальних установок.