Днями з пологового будинку Харкова виписали додому 19-річну Дашу Догот з трьома синами на руках. Церемонія «передачі» сонних малюків цілому гурту родичів та друзів виявилася напрочуд зворушливою. Ще зовсім молоді бабуся з прабабусею охоче роздавали інтерв'ю журналістам, а юна мама, жодного разу не помилившись, представила нове поповнення родини по іменах.

Харків — початковий пункт шляху українців до Антарктиди. Саме звідси, пройшовши курс випробувань, вони вирушають на край світу в льодове безгоміння. У селі Мартова під Харковом мала вишкіл чергова група українських дослідників Антарктиди. В останній день зими вони знову вирушать в експедицію на скутий кригою материк. Харківський етап тренувальних двотижневих зборів — найгустіше сито вітчизняної системи відбору, крізь яке вдається пройти лише обраним. Українська навчально-тренувальна база зимівників існує в Мартовій уже четвертий рік.

Тимко побачив білий світ, переповнений чужими людьми, і міцно обняв лапками свого хранителя. Телекамери заклякли на місці, мов перед першим словом сановитого учасника інтерв'ю. І ось нарешті напружену тишу пронизав невдоволений свист ще сонного героя дня. Сталося! Заінтригована публіка дружно перевела свій погляд на схвильованого перекладача. «Наш байбак сьогодні не побачив власну тінь, — виголосив вердикт симпатичного синоптика доцент Національного університету імені Каразіна Віктор Токарський, — і говорить, що весна цього року прийде не пізніше, ніж через шість тижнів». На календарі — другий день останнього місяця зими. Далі — рахуйте самі.

Допомогти 28-річній жінці, в якої на руках, крім двох доньок, з'явився і грудний онук, харківські чиновники ніби не проти. Днями міський голова заявив журналістам, що вже найближчим часом зустрінеться з молодою бабусею і обговорить з нею варіанти можливої підтримки. Якщо остання виявиться не по кишені місту, то мер особисто знайде для цієї родини спонсорів або кілька благодійних фондів.

Харковом знову ходять чутки про новий ріст цін на борошняні вироби. Хвилю народної тривоги збурили заяви тієї частини пекарів, які називають випуск так званого «соціального хліба» для себе нерентабельним. Минулого тижня місцевими ЗМІ промайнула інформація, що група «нескорених» навіть скаржилася на свої проблеми Кабміну. Це по-перше. А по-друге, чиновники і не приховують того факту, що з об'єктивних причин не змогли закупити за кордоном сто тисяч необхідних тонн зерна.

У Пісочині Харківської області троє зловмисників влаштували справжній терор одному з місцевих бізнесменів. У ході професійно спланованої операції вони прагнули заволодіти десятьма тисячами доларів. Недрібну суму жертва, побувавши у жорсткій «обробці», мусила покласти на вказаний банківський рахунок.

За голу правду, як і за погану звістку, у нас розплачується той, хто їх приніс. Або помітив і не зміг промовчати. Так, власне, і з Андрієм Жолдаком. Усі розуміють, що «роздягнута» режисером людська душа з її вічним інстинктом самозбереження, десь там, на дні підсвідомості, саме такою і є. Але оскільки шанс на спасіння тут забули піднести на блюдечку, цей театр називають незвичним, абсурдним, формальним.
Але ось що дивно. Коли з душі після побаченого нарешті спадає тягар, тебе всюди починають переслідувати Андрієві образи. Мов розкидана дитиною мозаїка, вони збираються у цілісний візерунок. І ти відсторонено, напівсвідомо проймаєшся жолдаківською естетикою. Вона ніби не з нашого часу. З таким сприйняттям світу люди, очевидно, житимуть завтра, колись. Люди-мовчуни, надмаріонетки. Їм не потрібні слова, вони існують в іншому вимірі і бачать один одного наскрізь. Ця відстороненість акторам дається не завжди. І тоді аж надто помітно, як ізсередини їх розриває бажання виговоритися, накричатися досхочу, пробігти сценою ногами, що керуються їхнім мозком. Але десь згори вже хтось смикнув за мотузок, і простір знову заполонили ляльки...
Чи легко в такому театрі бути актором? Це запитання адресуємо Оксані Стеценко, яка жолдаківський екстрім пережила на сцені вже не раз.

У Харківській школі №91 посеред робочого тижня вчителі змушені були влаштувати два вихідні. Причина, як на сьогодні, банальна: у туалеті невідомий бешкетник розлив небезпечну для здоров'я ртуть.

Одинадцятирічна харківська школярка, ім'я якої лікарі не називають з етичних міркувань, ввійшла в історію незалежної України як наймолодша матір. Позавчора вона народила абсолютно здорового хлопчика вагою 3800 грамів.

На початку січня Харків і Самара передали в експлуатацію одній із російських авіакомпаній свій перший спільний Ан-140. Для нашого державного авіапідприємства (ХДАВП) ця подія є фактичним поверненням на російський авіаринок. А для їхнього — чи не єдиним шансом урятувати базове підприємство регіону від повного банкрутства і поповнити парк літаків машинами дефіцитного для Росії класу.