Якщо ви все ще вірите, що під Новий рік трапляються дива, не вмикайте телевізор. Бо коли сидітимете перед екраном, сподівання на щось надзвичайне не справдяться ні до того, як стрілки наближатимуться до магічної цифри 12, ні опісля. Вітчизняні телеканали цьогоріч намагатимуться утримувати глядачів, як правило, навіть не місяцями, а роками апробованими фішками. Хоча не буває лиха без добра. Якби не набридлива реклама, якої, можна не сумніватися, буде дуже багато, можна було б порадуватися вдало підібраному фільмопоказу: і радянських кіношедеврів, і порівняно нових касових стрічок минулого–позаминулого років. Це, звичайно, якщо зібрати усі фільми з різних «кнопок».

З роками телеведучі стають телеглядачам трохи не родичами. Ну, гарними знайомими — точно. Хоча в більшості з них поза екраном є власні сім’ї, діти. Як вони відзначають новорічні свята? Які з них запам’яталися власне телевізійникам найбільше?

Ще донедавна Олександр Власюк, якого знають переважно як лірника Сашка, був ведучим дитячої програми «Світанок». Проект відомого казкаря цьогоріч навіть став номінантом премії «Телетріумф» як одна з найкращих дитячих програм. Але у телепрограмі «Світанку» вже немає і достеменно не відомо, чи буде.

З минулого тижня ведучу Нового каналу Ольгу Фреймут усі називать не інакше як першою леді жеребкування Євро–2012. І відтепер її — жіноче обличчя церемонії у київському Палаці «Україна», яка достойно представила англійською нашу країну на зібранні європейської футбольної еліти, — знають спортивні фанати по всьому світу.

Серед тенденцій досить консервативного вітчизняного телебачення з’явилася ледь помітна широкому загалу зацікавленість серйозним жанром для тих, хто і перед екраном телевізора продовжує думати, — документальними проектами.

Після шести років роботи у «Підйомі» на Новому каналі та ведення «Танців з зірками» на «1+1» Юрій Горбунов, без найменшого сумніву, став одним із улюбленців телеглядачів. Тим часом володар трьох статуеток «Телетріумфу» в особистому заліку та двох — у командному мріє про нове грандіозне вечірнє шоу вихідного дня і розмірковує про авторський проект.

Уже водинадцяте вітчизняні телевізійники «тріумфували» — отримували статуетки так званої національної премії, якою опікуються галузеве об’єднання «Індустріальний телевізійний комітет» разом iз Національною радою з питань телебачення і радіомовлення. Минулого четверга роздали 37 «Телетріумфів» за основними номінаціями та два — як спеціальні відзнаки.

Проте навіть яскрава якісна, «обгортка» не може приховати протиріч премії та її неузгодженостей із реаліями...

Є така норма в діючому законі «Про телебачення і радіомовлення»: «у радіопрограмах музичні твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше 50 відсотків загального щотижневого обсягу мовлення». Те, що її майже ніхто не виконує, — знає трохи не кожен. Але зараз про інше. Півтора року тому народний депутат від Партії регіонів Олена Бондаренко ініціювала скасування цієї квоти, мотивуючи свої «благі» наміри тим, що нішеві радіостанції не можуть набрати такий обсяг, скажімо, вітчизняного джазу. Хто б дійсно хотів вирішити задекларовану проблему, у процитовану законодавчу норму просто додав би меншу квоту саме для нішевих радіомовників. Але розвиток подій свідчить, що у скандального законопроекту «регіоналки» зовсім інша мета. Інакше чому в прийнятому в другому читанні, тобто ухваленому Верховною Радою законопроекті, з чинної норми «у загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити національний аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців» не лише відсікли тематично–музичну останню (виділену) частину, а й удвічі зменшили цифру? Таким чином, перероблене речення стосується вже не лише радіостанцій, а й телеканалів, які з введенням поправок матимуть право фактично лише на чверть наповнювати свій ефір вітчизняним продуктом. Хоча в іншій статті написано: «Ліцензіати (крім супутникового мовлення) у проміжках часу між 07.00 та 23.00 повинні дотримуватися таких пропорцій між українськими та іноземними програмами:  програми європейського виробництва повинні становити не менше 80 відсотків, у тому числі не менше 50 відсотків — програми українського виробництва». (Під визначення «Європейські аудіовізуальні роботи» підпадають і російські).

Львівський телеканал ZIK за рік зміг стати впізнаваним поза межами регіону. Стартувавши з шістьма проектами, вже має більше двох десятків, у яких подається не причесана «під владу» інформація. Яким чином це вдається робити, пробуємо з’ясувати у гендиректора каналу Дмитра Добродомова.

Керівник компанії Film Plus Production Михайло Крупієвський — продюсер багатьох дуже помітних дійств, зокрема, інавгурації Президента Віктора Ющенка, Київського «Євробачення» 2005 року, літургії святійшого Варфоломея, фестивалю «Наше Різдво», був виконавчим продюсером документального фільму про Холокост в Україні «Назви своє ім’я», співпродюсерами якого стали Стівен Спілберг та Віктор Пінчук.