У багатьох видах спорту існує традиція не проводити в рік Олімпійських ігор континентальні чи світові чемпіонати, оскільки їх значимість тьмяніє на тлі головного старту чотириріччя. Легкоатлети, які зазвичай дотримуються цього правила, нинішнього літа вирішили вчинити інакше й минулого тижня провели європейську першість у Гельсінкі. Для декого вона виявилася вельми доречною, бо саме тут національні федерації надали спортсменам останній шанс виконати кваліфікаційні нормативи. Українці ж убили двох зайців одразу: крім визначення складу, ще й здобули 17 нагород, із яких чотири — вищого ґатунку.

Коли на престижних змаганнях фахівці розмірковують про шанси фаворитів на перемогу, то дуже рідко згадують, що до зустрічей між собою їм можуть завадити якісь «темні конячки». Хоча до вирішального матчу на тенісних турнірах «Великого шолома» треба виграти аж шість разів. І в кожній із цих дуелей суперник намагається докласти максимум зусиль, аби нашкодити грандові і вписати власне ім’я в історію сенсаційною перемогою. Звісно, трапляється таке нечасто, але тим більшим є розчарування більш рейтингового тенісиста.

Попри те, що нашим співвітчизникам не надто вдаються виступи на трав’яних кортах турніру серії «Великого шолома», саме в передмісті столиці Великої Британії вони отримали привід для радості. Позавчора надвечір Міжнародна федерація тенісу (ІТФ) опублікувала список учасників Олімпіади–2012, які зіграють в Уїмблдоні наприкінці липня. І в цьому листі виявилося одразу троє українських тенісистів.

Під час нинішнього чемпіонату Європи «Україна молода» розповідає не лише про футбольні баталії, а й про позаспортивні декорації великого форуму. Сьогодні пропонуємо вам поглянути на Євро–2012 очима журналіста, який побував на багатьох міжнародних турнірах за кордоном.

Перемога сестер Бондаренко на відкритому чемпіонаті Австралії в 2008 році залишається найяскравішим спалахом українського тенісу на змаганнях «Великого шолома». На жаль, до вирішальних стадій елітних турнірів наші співвітчизники вже тривалий час не пробираються — сходять із дистанції на перших колах. Нинішній Уїмблдон не став винятком. Перший день одиночної сітки — понеділок — виявився важким днем для двох наших співвітчизників.

Третій за ліком турнір із серії «Великого шолома» вважається найбільш авторитетним. Адже на трав’яних кортах Всеанглійського клубу лаун–тенісу й крикету цього літа спортсмени гратимуть уже 126–й раз, а перші змагання відбулися ще в 1877 році. І регулярно їх відвідує якщо не сама королева, то обов’язково хтось із її родини. У турніру є свої традиції, фірмові ласощі для вболівальників — полуниця з вершками, чіткий дрес–код для учасників — лише біле екіпірування, лише спідниці в жінок.

Останніми роками великі футбольні форуми розширюють присутність різних держав у фінальних турнірах, намагаючись залучити до участі якомога більше вболівальників. Але не завжди це дає очікуваний результат. Так, минулих вихідних на чвертьфіналах чемпіонату Європи в Україні більшість глядачів були не з країн–учасниць.

Треба визнати: якщо ЧЄ–2012 б’є рекорди відвідуваності, то в Україні переважна частина фанів на трибунах — наші співвітчизники. Тоді як уболівальники з деяких країн Західної Європи не надто охоче їдуть у наші «палестини», аби підтримати свої збірні. Так, минулої суботи в Донецьку було зовсім мало французів, а позавчора в Києві дуже слабкою виявилася присутність італійців.

Перед матчем перекупники пропонують безліч квитків на великий футбол, причому іноді — менш як за третину номіналу.

У завершальний день єврофоруму в містечку Ліньяно, що на північному сході Італії, фехтувальники розіграли ще два комплекти медалей у командних змаганнях. До трьох відзнак усіх номіналів у шаблі українці в середу додали нагороду шпажистів.

Тисячі автомобілів, на яких майорять синьо–жовті прапори, емоційне піднесення, враження про Євро–2012 як про «Майдан–2», коли нація об’єднана однією метою, люди щасливі, добрі й веселі — такі ознаки нашого чемпіонату Європи. Суто ігрової мети не досягнуто — збірна України не вийшла з групи у чвертьфінал. Утім на рівні відчуттів уся країна отримала задоволення від футболу. І це свято спорту продовжується, хай і без команди Олега Блохіна, якій ми кажемо «велике спасибі».

Одразу після жеребкування фінальної частини Євро–2012 квартет А назвали найслабшим, а першому сіяному — збірній Росії — заздалегідь віддали перемогу в ньому. А коли підопічні Діка Адвоката підтвердили свій клас у стартовому поєдинку з чеською командою, увігнавши у ворота переможця Ліги чемпіонів Петера Чеха чотири м’ячі, росіян узагалі записали до числа головних претендентів на Кубок Анрі Делоне. Деякі російські ЗМІ назвали своїх футболістів «академіками з ціпками». Проте, як виявилося, феєрія в матчі з чехами стала лебединою піснею цієї збірної, складеної переважно з ветеранів — героїв ЧЄ–2008.