Відпочивальники з «великої України», які протягом першого місяця літа побували в Криму та на інших курортах Чорного й Азовського морів, діляться враженнями: туристів із Росії цього року там ну дуже багато! І російські чиновники підтверджують ці враження мовою цифр.

Збираючись до країн Скандинавії, незаможним туристам варто приготуватися туго затягувати паски, а на Балканах навіть небагатий гість зможе наїдатися від пуза. Такі висновки випливають з порівняльного аналізу вартості життя в державах Європи, результати якого оприлюднило Федеральне статистичне відомство Німеччини у Вісбадені.

«Не викидайте сміття. Бійтеся Бога!!!» — такі гасла висять по всіх стовпах у селі Криворівня на Верховині замість пустослівних «Дякуємо за чисті узбіччя». Про страх Божий гуцули написали не в рамках фестивалю горянської та туристичної культури «Черемош–фест», який проходив минулих вихідних, а задовго до нього. Бо проблема з викиданням сміття у ріки така ж давня, як історія з Адамом і Євою. Це розуміє кожен порядний мешканець планети, але мало хто намагається припинити процес забруднення довкілля. Задумавши свято на ріці Черемош, організатори першим ділом ставили перед собою завдання закохати якомога більше людей у природу Карпат і наголосити, що чисті ріки і ліси — це рай наш і наших майбутніх дітей, а не забаганка екологів.

Отож перший карпатський фестиваль «Черемош–фест» розпочався з того, що приїжджі засукали рукави, взяли мішки в руки і на чолі з музикантами з франківського гурту «КораЛЛі» пішли вздовж Черемошу збирати сміття. За кілька годин плідної праці на березі ріки «красувалися» гори зібраних пластикових і скляних пляшок. Не знаю, чи місцеві жителі задумалися над тим, щоб більше ні папірця не кинути в Черемош, але ті, хто приїхали на фестиваль, упродовж кількох днів справді поводилися ґречно і шанобливо до природи.

Якщо казати про туристичну мапу Криму загалом, то на ній цьогоріч має з’явитись одразу аж декілька парків, а серед них три — археологічні. Зокрема, на заході — «Тарханкут», на сході, в межах Керченського півострова, — «Східний», а в центрі, поблизу райцентру Білогірськ, — «Ак–Кая». Таку інформацію озвучила перший заступник голови республіканського комітету з культурної спадщини АР Крим Наталя Гріненко. Таким чином, наголосила вона, всі ці три регіони півострова будут включені у національні й навіть світові туристичні маршрути.

Ця інформація стала приводом, щоб розповісти про овіяну легендами головну природно–історичну візитку Білогірського району Ак–Кая (з тюрської — Біла скеля). Позаяк незадовго до нового року я вперше піднявся на скелю в компанії сімферопольських йогів. А кілька днів потому закріпив свої враження почутим від фундатора «скельного» проекту, директора історико–археологічного заповідника «Неаполь Скіфський», кандидата історичних наук Юрія Зайцева, якому, до слова, парк «Ак–Кая» підпорядковуватиметься на правах філії заповідника.

От і позаду нинішній відпочинковий сезон на сонячному півострові, хоча у деяких місцевих санаторіях він і досі триває. Про безперебійне завантаження, на що здатні, зрозуміло, лише найпотужніші й відомі оздоровниці, тільки мріють у республіканському міністерстві курортів і туризму. Утім не тільки мріють та аналізують тенденції, а й намагаються навести лад і зробити поступ уперед у цій важливій для Криму царині. Як саме — про це міністр Олександр Лієв спочатку розлого розповів депутатам на останньому пленарному засіданні ВР Криму, а згодом і на тематичній прес­конференції медійникам.

Приблизно у такі ж самі холодні листопадові дні 364 роки тому гетьман Богдан Хмельницький на чолі Війська Запорозького повернув від польського міста Замостя на схід, до Києва. Козаки відмовилися від подальшого походу на Краків і Варшаву через нестачу боєприпасів, ранній початок зими та епідемію чуми. Тож після підписання перемир’я із новообраним королем Польщі Яном–Казимиром, гетьман завершив кампанію 1648 року саме під Замостям, яке у Польщі ще чотири століття тому вважали ідеальним містом. Нині тут зберігають пам’ять про облогу міста в часи Хмельниччини, адже вона стала першою в його історії. І люблять говорити про те, що тоді протистояння між поляками та українцями завершилося нічиєю, замовчуючи той факт, що за припинення облоги міщани Замостя сплатили Війську Запорозькому чималий викуп — 20 тис. флоринів. Забути про український слід в історії Замостя місцевим жителям не дає близькість кордонів з Україною (звідси до Львова лише 130 кілометрів), а відтак і здоровий глузд: адже на нащадках козаків, які нині подорожують без зброї, можна добре заробити. І якщо галичани давно знають це ідеальне місто і приїздять сюди у вихідні «на каву», то для жителів центральної та східної України ця точка на мапі лишається маловідомою. А дарма, побувати тут таки варто, враховуючи, що Замостя є однією з найдосконаліших реалізацій концепції ідеального міста доби Ренесансу. Як результат, ще двадцять років тому старе місто внесено до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО, тож кількість туристів тут постійно зростає.

Ворота Криму — Сімферопольський залізничний вокзал — щодня у цю спекотну днину «проковтує», за підрахунками тутешніх урядовців, близько 30—35 тисяч приїжджих. Додайте ще декілька тисяч авто– і авіатуристів — і набігає вельми солідна цифра. Офіційно подейкують про приріст відпочивальників на 10—12 відсотків у порівнянні з минулим роком. «Засмагле» відзеркалення вокзального пожвавлення — місцеві пляжі. Ще якихось три тижні тому в Алушті поряд зі мною морські хвилі розсікали одиниці (щоправда, через прохолодну воду). Тоді як позаминулими вихідними у Професорському куточку цього ж курортного міста зранечку прибережна смуга ледве не кишіла людськими тілами.

Ми на досконалому пляжі щойно відкритого п’ятизіркового готелю Maxx Royal: ніжний пісок під ногами, зручні лежаки, затишні шатра, в яких можна заховатися від сонця. Звертаюся до хлопця, що роздає рушники, з простим запитанням англійською (готель же класу de luxe), проте, крім обов’язкового towel (рушник), сказати щось на інтернаціональній мові він не може. «Це готель, розрахований здебільшого на відпочивальників iз СНД», — пояснює нам пізніше місцевий гід i додає, що наразі це найкращий готельний комплекс у даному районі. Турецькі туроператори й готельєри, схоже, не шкодують грошей та натхнення в очікуванні прибутків від нашого туриста.

Напади акул на туристів у морі біля Шарм–ель–Шейху наробили чимало галасу — через це пляжі єгипетського курорту тимчасово закриті для купання. «Напад акули на жінку стався на наших очах, — цитує УНІАН очевидців. — Жінка приблизно 55 років, котра плавала в морі за 200—250 метрів від берега, почала кричати «акула»...

Зустрічати Новий рік із мандаринами, олів’є та під традиційні телевізійні передачі українці вже не хочуть. Усе більше наших співвітчизників воліють пити шампанське в новорічну ніч подалі від власної оселі. І варіантів святкування Нового року — хоч греблю гати: комусь до вподоби гори й лижі, комусь — тепле море й екзотичні краї. Хтось хоче провести новорічні свята, лікуючись у кримському санаторії, а хтось — на колінах у Санти в Лапландії. Вибір диктує гаманець. І якщо він у вас не дірявий, поспішайте визначатися — уже зараз найпривабливіші пропозиції розлітаються як гарячі пиріжки.