Тихцем і потроху, нахрапом і одразу — для захоплення влади всі методи добрі. Однак розумні і далекоглядні сили тим і вирізняються, що вдало поєднують обидві стратегії. Так, як це зараз роблять ті, кого ми називаємо евфемізмом «синьо-білі». Вдало використана політреформа, вдало проведена виборча кампанія, вдала розстановка кадрів на місцях — і ось уже павутинням «Регіонів» обплутана значна частина України.
Однак дірки все-таки залишаються, і чи не найпомітніше зяє та, що у столиці. Тут завдяки ухваленому в 1999 році Закону «Про місто-герой Київ», панує інша команда. І хай навіть її методи не менш «чисті», але ж і цілі вона переслідує власні, автономні. Очевидно, тому у Верховній Раді й з'явився проект закону, покликаний цю «несправедливість» виправити.

«Україна молода» вже повідомляла про створення у Полтаві обласної координаційної ради національно-патріотчних сил. Саме її влітку гучно називали «першою ластівкою» і своєрідною «прелюдією» до започаткування єдиної справді української правої партії. Ініціатори такого єднання «з низів», місцеві представники Української народної партії, говорили вже не про декларації, а про необхідність усім осередкам патріотичних партій, починаючи з найменшого села, саморозпуститися з одночасним утворенням на загальних зборах, районних і обласних конференціях, зрештою, на всеукраїнському з'їзді відповідних структур нової потужної партії. Постати вона має на згарищах УНП, Руху, КУНу тощо.

Від суботнього з'їзду «Народного союзу «Наша Україна» одні очікували несподіванок, інші - гадали, що потребу реформ у партії «забалакають» і змін не відбудеться. У результаті виявилося, що рацію мали як перші, так і другі прогнозисти. Змін поки не відбулося, водночас несподіванки набули характеру скандальності.

«Україна молода» звернулася до депутатів із двох протилежних таборів, аби вони висловили позиції щодо залишання чи не залишання Юрія Луценка в уряді Януковича після відходу звідти міністрів-«нашоукраїнців».

Свій виклик міністр оборони Анатолій Гриценко кинув офіційно через ЗМІ позавчора. «Лицарська рукавичка» долетіла з Повітрофлотського проспекту до вулиці Різницької, але поки що її так ніхто i не підняв. I це при тому, що надати двом силовикам безплатний ефір уже зголосилися «Студія «1+1» та «5-й канал», аби тільки теледебати відбулися!

«Я не хотів бути міністром у цьому уряді, але Президент вирішив інакше. В МВС я залишаюся як передовий оплот демократії». Ці слова Юрію Луценку довелося повторити вже вдруге за останні два місяці. Вперше це було в серпні, після нового пришестя Януковича в Кабмін, коли Луценко пояснював, чому він залишився у «м'якому кріслі міністра», якого він зовсім не шукає. Вдруге - позавчора, коли міністри від «Нашої України» подали у відставку.

В урочистостях з нагоди десятої річниці Конституційного Суду України взяли участь одразу три керівники держави - Президент Віктор Ющенко, Прем'єр-міністр Віктор Янукович та Голова Верховної Ради Олександр Мороз. Останні двоє високопосадовців, власне, отримали свої посади саме завдяки конституційній реформі, тому зрозуміло, що будь-який перегляд легітимності змін до Основного закону їм ні до чого.

Урядовці, представлені в Кабінеті Міністрів за квотою «Нашої України», написали заяви про відставки. Відповідні рапорти в установленому порядку вчора надійшли в апарат Верховної Ради, яка й має схвалити звільнення міністрів. «Заяви були зареєстровані рівно о 10.50», - відрапортував на прес-конференції голова політради блоку «Наша Україна» Роман Безсмертний.

В уявленні виборців «Наша Україна» - це вже давно не «партія Майдану», яка закликала його не зраджувати. Розриваючись між опозицією й коаліцією, «помаранчеві» примудрилися великою мiрою розгубити свiй електорат й породити масу анекдотiв. Однак те, що ми бачимо в новинах, і те, що насправді робиться в партії і її фракції - це насправді дещо різні речі.

Навколо суботнього з'їзду «Народного союзу «Наша Україна» зав'язалася чимала інтрига. Від нього, як це часто буває на партійних форумах НСНУ, чекають якихось сенсацій. Може, вони й будуть. Але наразі не це головне. Партія на другому році свого існування, після перших своїх виборів переживає кризу.