У Харкові — чергова скандальна дорожньо–транспортна пригода. Цього разу лихо сталося на перехресті автошляхів «Київ — Харків — Довжанський» та «Харків — Щербаківка», під час якої 17–річний син депутата обласної ради Олега Каратуманова Дмитро збив студента–другокурсника фізико–технічного факультету університету імені Каразіна Івана Гаражу. Удар автомобіля був настільки сильним, що потерпілий загинув на місті. Юний водій у шоковому стані проїхав метрів триста від місця трагедії і зупинився. Його знайшли співробітники Державтоінспекції. Увагу правоохоронців привернув зовнішній вигляд понівеченої «Ауді–А–8», у якої було вибите лобове скло і погнутий дах. Згодом «швидка» переправила Дмитра до четвертої лікарні, де, за словами адвоката Каратуманових Сергія Веприцького, він потрапив до реанімаційного відділення політравми.

Учора відмовилися сісти за кермо водії одразу двох трамвайних депо — Жовтневого та Салтів­ського. Перші вивели свої машини на колії, але не відчинили для пасажирів дверей. Другі не тільки не приступили до роботи, а ще й пригрозили у разі невиконання їхніх вимог перекрити рух транспорту на вулицях Героїв Праці й Тракторобудівників.

Селищного голову приміських Липців Олександра Водолажського правоохоронці спіймали буквально за руку, коли він у власному кабінеті отримував від харків­ського бізнесмена хабар за виділену під будівництво ділянку. Бувалих УБОПівців вразив не стільки сам факт незаконного продажу землі (кого зараз цим здивуєш?), скільки затребуваний розмір винагороди. За півгектара (хай навіть елітні — поблизу лісу та річки) голова вимагав майже півмільйона гривень!

У більшості українців слово «радіація» асоціюється переважно з Чорнобилем. Це не зовсім правильно. Радіоактивні елементи і до аварії на атомній станції були невід’ємною складовою навколишнього середовища, оскільки вони є безпосереднім продуктом природного розпаду таких корисних копалин, як уран, радій, торій, актиній. Інша річ, що промислове використання тієї ж уранової руди і поява у наших будинках сучасної техніки непомірно посилюють радіаційний фон, підриваючи наше здоров’я. Де українці можуть «нахапатися» зайвого опромінення? Хто контролює безпечність медичних рентген–апаратів? Чи існує зв’язок між газовою плитою у квартирі та раком легенів? Як звести до мінімуму згубний вплив невидимого зла? Відповіді на ці запитання «УМ» шукала в харківських дослідників.

У Харкові російська кінокомпанія «Феномен Філмз» приступила до зйомок фільма «Дау», який планують показати на Каннському кінофестивалі 2010 року. Принаймні таку амбітну мету ставить перед собою генеральний продюсер кінострічки Артем Васильєв, отримавши для реалізації проекту 10 мільйонів доларів. Головною фішкою майбутньої стрічки стане її масштаб (окрім Харкова, фільм зніматимуть у Росії, Азербайджані, Німеччині, Франції та Швейцарії), а також натуральність зйомок. «Ми не збираємося комп’ютерним способом у постпродакшені прибирати якісь приміщення чи елементи будівель, — повідомив на прес–конференції в Харкові Артем Васильєв. — Усю реальність, яку ви побачите у фільмі, створимо вживу».

Співробітники Київського інституту проблем управління імені Горшеніна розпитали харків’ян про їхнє життя–буття і зробили досить цікавий висновок. Незважаючи на те, що мешканці одного з найбільших вітчизняних мегаполісів украй невдоволені рівнем власного добробуту, переважна більшість із них, майже 84 відсотки, не планують шукати щастя за межами рідного міста, а значить — й України. Такого високого почуття патріотизму (хай навіть і забарвленого в місцевий колорит. — Авт.) сьогодні, за словами директора Інституту Костя Бондаренка, не проявляють мешканці жодного іншого міста країни. Щоправда, за іншими показниками, у Харкові, на жаль, «все як у людей». Тобто бажає бути кращим.

Науковці не люблять слова «Бог». Не самого Творця, звичайно (Господи, прости), а його релігійне визначення як особистості. Тим–то цікаво було почути лекцію, яку прочитав у харківському Будинку вчених доктор технічних наук Дмитро Переверзєв. Він спробував пояснити природу людської душі як енерго–інформаційну сутність, що покликана еволюціонувати в межах «єдиної вселенської програми — матриці, плану, системи», аби «стати більш значною версією самої себе». Хто противиться цьому покликанню, вступаючи в резонанс з основними законами Космосу, стверджував лектор, неминуче йде в небуття. Тема була настільки цікавою, що змусила шукати аналогічні теорії у викладі інших науковців. Знайдене порадувало і здивувало одночасно. Виявляється, багато вчених не тільки не заперечують факт існування Бога, а й навіть довели цю істину шляхом власних досліджень. Але їхні відкриття і досі не визнані як аксіома. Чому?

Мабуть, надто трагічно розташувалися цієї осені зірки над головою Василя Салигіна — одного з найвпливовіших харківських «регіоналів». Кілька тижнів тому місцеві члени ПР не захотіли бачити його своїм лідером і обрали на посаду керівника обласної організації депутата Верховної Ради Дмитра Шенцева. Через деякий час таке ж безкомпромісне «ні» пану Салигіну висловили члени фракції Партії регіонів обласної ради. А позавчора більшість депутатського корпусу звільнила його ще й із посади голови обласної ради.

Про перестрілку районну міліцію вчора вранці сповістив сам власник автівки. За його словами, зловмисники відкрили стрілянину по автомобілю, пошкодивши заднє скло і скло на дверях лівої частини іномарки. У салоні на момент нападу нікого не було, як і поблизу, тож від пострілів ніхто не постраждав.

Дивний усе–таки інструмент, цей прискорювач протонів та іонів, — адронний колайдер від ЦЕРНу — Європейської організації з ядерних досліджень, найбільшої у світі лабораторії фізики високих енергій. З одного боку, він здатний підтвердити або спростувати одразу кілька актуальних наукових гіпотез, зробивши тим самим справжній прорив у пізнанні Всесвіту. З іншого — викликає сповна виправданий містичний страх перед неминучим покаранням за майже біблійну надмірну цікавість. Існування певного ризику визнають і самі вчені. Правда, їх побоювання пов’язані не стільки із запуском гігантського прискорювача часток, скільки зі здатністю замовників цього експерименту розумно розпорядитися новітніми відкриттями. Причину цієї тривоги «УМ» роз’яснив доктор фізико–математичних наук, провідний науковий співробітник лабораторії ядерної фізики Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Степан Дуплій. Свого часу він входив до колаборації (співпраці) CMS — одного з детекторів ВАК.