Попіл «особливого режиму»

Сигнал про загоряння у Меморіальному музеї історії політичних репресій та тоталітаризму «Перм-36» (колишня дільниця особливо суворого режиму останнього радянського концтабору ВС-389/36) надійшов на пульт пожежної охорони на початку першої ночі. За годину, поки вогнеборці дісталися до села Кучино Чусовського району (тридцять кілометрів до райцентру розбитими «расєйськими» дорогами), усі дерев'яні конструкції бараку згоріли. За повідомленням прес-служби пермських пожежників, полум'я погасили вже о першій п'ятнадцять. Але за годину від будівлі, побудованої у кінці 50-х, залишилися тільки цегляні стіни. За офіційною версією, причина стихії — коротке замикання в електромережi.
Член правління пермського обласного «Меморіалу» Олександр Каліх вважає, що це лише прикрий випадок, адже експозицію на час ремонтних робіт перенесли на територію дільниці суворого режиму — і унікальні фотографії, документи та матеріальні пам'ятки зеківського побуту таким чином не постраждали. Директор музею Віктор Шмиров додає, що з вогню вдалося винести оригінальні металеві столи, за якими мали виконувати робочу норму в'язні 80-х. Натомість українські політв'язні, яких карали в цьому таборі, Микола Горбаль і Василь Овсієнко, мають сумніви й не вірять у «нещасний випадок». Та й справді, чому бездумний вогонь мав знищити не якийсь корівник, а єдиний на території всього колишнього «архіпелагу ГУЛАГ» повністю відновлений і музеєфікований об'єкт? І, головне, найбільш символічний для українців! Адже саме в ньому 4 вересня 1985 року, вже під час горбачовської перебудови, загинув Василь Стус...

ТЕР(РА)ор ІНКОГНІТА

«Україна молода» продовжує замислюватись над законами, прийнятими впродовж минулої сесії Верховної Ради. І поступово приходить до висновку, що цікавіше за законотворчість може бути лише використання її, так би мовити, не за прямим призначенням. Тобто майже як тоді, коли з кулькових ручок «народні умільці» робили навіщось вазочки для квітів абощо. Кому потрібні подібні витвори, не відомо, мабуть, і їхнім авторам. Однак невинність подібного хобі ми з легкістю вибачаємо, чого не скажеш про випадок, коли з самого поняття «закон» виробляється казна-що.

«Мертвій» владі «Гарячі припарки»

Організатори фестивалю політичної сатири «Гарячі припарки» на Тернопільщині впевнені, що наразі він є чи не єдиним такого роду в Україні (дійства на кшталт одеської «Гуморини» вони відносять до жанру так званого побутового гумору і називають «забамбурюванням народу»). Що ж, якщо зважати на те, де саме народився фестиваль два роки тому, то він — справді майже феноменальне явище. Пов'язано це з умовним, але досить чітким поділом Тернопільської області на райони більшої та меншої громадської і політичної активності в контексті як давніх, так і ще зовсім свіжих історичних подій. Лановеччина, батьківщина «Гарячих припарок», у зв'язку з цим вважається однозначно пасивною, як і весь північно-східний «кущ» регіону. Втім у «батька» фестивалю Василя Неручка, викладача місцевого профтехучилища і директора госпрозрахункового мистецько-спортивного клубу «Тризуб» (не плутати з відомою однойменною організацією. — Авт.), є дещо інша думка.

Не слухаєш Громницьку —

Нічого такого крамольного з позиції здорового глузду, не кажучи вже про європейські стандарти професійної діяльності, відома кримська журналістка, власкор каналу СТБ та агенції Франс-пресс Ліля Буджурова і не вчинила. Просто вона, скориставшись нагодою, попрохала Президента України Леоніда Кучму прокоментувати актуальну в російсько-українських відносинах подію — спорудження росіянами насипної дамби до нашого острова Тузла в Керченській протоці.

Саміт із сіллю

Учора по обіді почався саміт Україна—ЄС у Ялті. Напередодні, враховуючи заяви Президента Кучми щодо його сумнівів у необхідності для України приєднуватися до ЄС, рішення щодо реверсного використання нафтогону «Одеса—Броди», політичні оглядачі прогнозували, що саміт пройде безрезультатно.