Красива дівчина лупить могутніх бритоголових парубків, які від її ударів розлітаються в усі боки, як немічні кошенята, — такий образ до вподоби багатьом чоловікам. Але тільки в кіно, бо в житті навряд чи багато представників сильної статі хотіли б, аби їхня «слабка половина» могла без проблем завалити на ринг Майка Тайсона. Не дивно, що такій тендітній і красивій панночці, як зірка блокбастера «Ангели Чарлі» Люсі Ліу, набридло зніматися в бойовиках, адже тепер її й у житті вважають залізною леді. «Усі мої персонажі — сильні й дуже активні, — скаржиться Люсі, — а мені так хочеться бути жіночною! Найважливіше у ролі для мене — це характер моєї героїні, саме він має бути у фокусі. Якщо ж мені й надалі доведеться зніматися в екшн-фільмах, то я погоджуся тільки за умови, що не просто дефілюватиму в кадрі й демонструватиму довгі ноги у прийомах карате, а й зможу проявити свої акторські здібності».

Творця знаменитих кінофільмів «Годзілла» та «День незалежності» Роланда Еммеріха потягло на античність. Режисерові спало на думку, що непогано було б зняти щось епічне про «одного з найзагадковіших персонажів історії Древнього світу». Так у пресі чомусь охрестили єгипетського фараона Тутанхамона, хоча насправді нічого загадкового в ньому немає — помер цей хлопець у 18-річному віці й вважався одним із найбідніших та «найзачуханіших» фараонів. А прославився тільки тому, що виявився єдиним з усіх царів стародавнього Єгипту, чия гробниця разом з усіма скарбами збереглася в недоторканому вигляді — всі інші фараонські могили розікрали злодії.

Міхаель Шумахер після чудової перемоги в сезоні «Формули-1» вирішив довести, що він уміє швидко їздити не лише на стрімкому боліді, а й на тракторі, який відвозить із траси пошкоджені машини. Для цього вночі після Гран-прі Японії Шумахер... викрав той самий трактор.

У Франції оновили «візуальний образ» символу країни — дівчини Маріанни. Спеціальна рада керівників місцевого самоврядування ухвалила рішення про те, що уособленням Французької Республіки тепер буде Евелін Тома, ведуча програми «Це мій вибір» на телеканалі «Франс-3». На «символічній» посаді Тома замінила топ-модель Летицію Касту, обрану «обличчям Франції» у 1999 році.

Якщо вашу авторку не зраджує пам'ять, то остання широка дискусія з приводу скільки має коштувати національна валюта, відбулася в Україні наприкінці 1998-го — на початку 1999 років. Відтоді Національний банк yпевнено тримав курс гривні у вузькому коридорі — так що всі призвичаїлися сприймати співвідношення 5,2-5,3 грн. за долар за щось схоже на непорушний закон фізики. Власне, і нині дискусії як такої немає. Натомість є дві точки зору — одна належить офіційним чинникам НБУ, інша — не менш офіційним чинникам Міжнародного валютного фонду. Причому, як водиться, кожна зі сторін має рацію. Про плюси та мінуси жорсткого регулювання курсу гривні до іноземних валют та дещо про стан українських фінансів — ось, власне, тема сьогоднішньої розмови.

Схоже на те, що в Одесі незабаром повториться продовольча «картина» 90-х років. Пам'ятаєте, як колись у магазинах, коли ми купували «одну хлібину в одні руки»? Одесити вже мають нагоду згадати «лімітні» покупки, позаяк у місті вводять норми на придбання хліба. Через те, що деякі сорти хлібобулочних виробів в Одесі різко підскочили в ціні, а вартість інших не змінилася, керівництво «Одеського короваю», побоюючись вивозу з області хлібопродуктів, вирішило продавати один буханець в одні руки. Мовляв, це необхідний крок проти спекуляції на хлібові.
Як повідомляє «Оглядач», досі в Одесі найбільше купували «Обідній» сорт хліба — з борошна вищого гатунку. Але з четверга він подорожчав на третину. Тож народ різко переключився на інші сорти хліба — «Дарницький» і «Переяславський», які коштують стільки, як і раніше, завдяки тому, що їх виробництво дотує міська влада. Зрозуміло, що за таких умов паляниці просто змітали з прилавків.
Поки що це — лише одеське «ноу-хау». Проте незабаром тамтешню практику можуть повторити й у інших облцентрах. Як повідомив учора міністр аграрної політики Сергій Рижук, влада нарешті визначилася із так званими «соціальними» сортами хліба. Відтепер уряд адмініструватиме ціни лише на три види «продукту № 1» — «Український», «Дарницький» і батон.

Iдея розпустити Верховну Раду «до ноги» протягом чотирьох скликань українського парламенту виникала вже не раз. Здебільшого діяльність чи бездіяльність законодавців не подобалася Президентові або самим же виборцям — у першого і другого, звісно, аргументи на користь дострокових перевиборів ВР були різними. Нерідко, щоправда, бажання «самовідставитися» висловлювали й парламентарії різних груп і мастей — здебільшого такі гучні заяви робили винятково з метою привернути до себе увагу або зайвий раз полестити виборцям, бо ж усім було чудово зрозуміло, що «ніхто нікуди не йде». Не для того депутати так довго мучилися з виборчими кампаніями, аби висмикнувши нарешті з-під носа у конкурентів жаданий мандат, добровільно його здавати.

Сьогодні у досі наймирнішої, найскромнішої, а відтак і найбеззубішої з українських парламентських партій — Аграрної — з'їзд. Точніше, другий етап п'ятого з'їзду, де мають виробити партійну позицію на 2004 і 2006 роки. На попередньому, першому, етапі «аграрники» так і не змогли переобрати свого голову, тож цю відповідальну місію вони мають виконати сьогодні.

Я думаю, що нам не бракує законів про міліцію. Їх достатньо, аби вони ще тільки виконувались... Поновити законодавчу базу, звичайно, можна. І передусім необхідно міняти закон про оперативно-розшукову діяльність, закон про оперативно-слідчі дії. У цих законах все те, що застаріло, давно треба міняти, але, на превеликий жаль, коли подібна ініціатива постає, вона зіштовхується з нерозумінням працівників міліції.